Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика

Інноваційні методи оцінки банківського капіталу

Фінансова інформація, що опубліковується одночасно із звітністю, звичайно містить мінімальні відомості про компанію. Тому більше докладні дані можуть бути отримані оцінювачем на підставі письмового запиту або безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Склад необхідної фінансової інформації' залежить від конкретного об'єкта оцінки, стратегії й методології оцінювача, а також стадії відбору аналогів.

Процес відбору порівнянних компаній здійснюється в три стадії. На першій стадії визначається коло "підозрюваних". У нього входить максимально можливе число підприємств, подібних з оцінюваною фірмою. Пошук таких компаній починається з визначення основних конкурентів, перегляду списку що злилися й придбаних компаній за останній рік. Можливе використання електронних баз, однак така інформація має потребу в додаткових відомостях, тому що не буває досить повної. Критерії порівнянності на цьому етапі умовні й звичайно обмежуються подібністю галузі.

На другій стадії складається список "кандидатів". Оскільки аналітикові потрібна додаткова інформація понад офіційну звітність, він повинен зібрати її безпосередньо на підприємствах-аналогах. Тому первісний список може скоротитися через відмову деяких фірм у поданні необхідних відомостей, а також через погану якість, невірогідності представленої інформації. Критерії відбору повинні відповідати найважливішим характеристикам фірм. Якщо аналог відповідає всім критеріям, то він може використовуватися на наступних етапах оцінки. Остаточне рішення про ступінь порівнянності підприємств приймає оцінювач.

На третій стадії складається остаточний список аналогів, що дозволить аналітикові визначити вартість оцінюваної фірми.

Включення підприємств у цей список засновано на ретельному аналізі додатково отриманої інформації. На цій стадії аналітик посилює критерії порівнянності (відбору) і оцінює такі фактори, як рівень диверсифікованості виробництва, положення на ринку, характер конкуренції й т.д.

Склад критеріїв порівнянності визначається умовами оцінки, наявністю необхідної інформації, прийомами й методами, напрацьованими оцінювачем. На практиці неможливо проаналізувати всі фактори, по яких здійснюється остаточний відбір. Розглянемо деякі з них, наприклад, обов'язковий фактор галузевої подібності, розмір та перспективи росту. Список потенційно порівнянних компаній завжди належить одній галузі. Проте не всі підприємства, що входять у галузь або товари, що пропонують свої, на одному ринку, порівнянні. Оцінювач повинен ураховувати наступні додаткові фактори [50, с. 220].:

• 1) рівень диверсифікованості виробництва. Якщо яке-небудь підприємство випускає один вид продукту або якийсь товар істотно домінує у виробництві й забезпечує 85% загального прибутку, а порівнянна компанія орієнтована на широке коло товарів і послуг, або продукт що розглядається дає не більше 20% загальної маси прибутку, то такі компанії не є для оцінювача порівнянними;

• 2) можливість перепрофілювання виробництва й замінність вироблених продуктів. Так, технологічне устаткування одного з підприємств може забезпечувати виробництво тільки конкретного продукту. У випадку зміни ситуації на ринку таке підприємство буде мати потребу в технічному переозброєнні. Аналог випускає подібний продукт на устаткуванні, яке можна легко переналадити для виробництва нових товарів. Отже, підприємства неоднаково відреагують на зміну ситуації на ринку;

• 3) залежність результатів діяльності від тих самих економічних факторів. Вартість капіталу будівельних компаній, що працюють у районах масового будівництва й у віддалених економічних районах, буде істотно відрізнятися при достатній подібності інших критеріїв, таких, як чисельність працюючих, склад парку будівельних машин і механізмів. Аналітик, виявивши розходження, може викреслити підприємство зі списку аналогів, або розрахувати величину коректування ціни аналога для визначення вартості оцінюваної компанії;

• 4) стадія економічного розвитку оцінюваної компанії й аналогів. Досвідчена компанія, що проробила не один рік, має незаперечні переваги й додатковий прибуток за рахунок стабільного функціонування, гарної клієнтури й постачальників сировини і т.д.

Розмір є найважливішим критерієм, оцінюваним аналітиком при складанні остаточного списку аналогів [50, с.221]. Оцінка розміру компанії визначається по таких параметрах, як ступінь капіталізації, чисельність персоналу, обсяг реалізованої продукції й послуг, обсяг прибутку, число філій і т.д. Однак ухвалення рішення про включення компанії в список тільки на основі розміру може привести оцінювача до неправильних висновків. Крім того, оцінювач повинен ураховувати, що більша компанія не буде автоматично мати більший прибуток тільки за рахунок свого розміру. Тому насамперед слід ураховувати фактори, що забезпечують величину прибутку:

• 1) географічну диверсифікованість – великі компанії мають більш розгалужену мережу споживачів своєї продукції, зменшуючи тим самим ризик нестабільності обсягів продажів;

• 2) кількісні знижки – великі компанії закуповують сировину в більшому обсязі, чим невеликі фірми, і одержують при цьому значні знижки. Разом з тим аналітик повинен мати на увазі, що коефіцієнт використання устаткування у великих компаніях краще;

• 3) цінові розходження по подібних товарах – великі компанії найчастіше мають можливість установлювати більше високі ціни, тому що споживач воліє купувати товар у фірмі, що добре себе зарекомендували, оплачуючи, по суті, товарний знак, що гарантує якість.

В остаточному підсумку даний фактор впливає на рівень виторгу від реалізації й величину цінового мультиплікатора.

Оцінювач повинен визначити фазу економічного розвитку підприємства, оскільки вона відображається на співвідношенні частки дивідендних виплат і частки чистого прибутку, що направляється на розвиток підприємства [50, с.222]. Оцінюючи перспективи росту компанії, аналітик повинен ураховувати вплив трьох основних факторів:

• 1) загального рівня інфляції;

• 2) перспектив росту галузі в цілому й індивідуальних можливостях розвитку конкретної фірми в рамках галузі;

• 3) динаміки частки підприємства на ринку.

Експерт повинен уважно вивчити конкурентні переваги й недоліки оцінюваної компанії в порівнянні з аналогами [50, с. 222].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків

  • Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою

  • Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Розділ 2. Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Сутність вартісного оцінювання капіталу фінансових організацій

  • Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

  • Специфіка оцінки банків за витратним підходом

  • Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу

  • Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика
  • Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі порівняльного підходу

  • Розділ 3. Удосконалення процедур обчислення вартості капіталу банків засобами теорії нечітких множин

  • Нечітка система Мамдані-Ларсена як засіб обґрунтування величини дисконтної ставки

  • Оцінювання капіталу банків за допомогою фаззі-алгоритму типу Сутано

  • Гібридні нейро-нечіткі мережі у контексті оцінювання потенціалу нагромадження вартості банківського капіталу

  • Методики прогнозування грошових потоків банків за допомогою гібридних нейро-нечітких мереж

  • Висновки