Розділ «Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів»

Незалежно від обраної стратегії розвитку банку, існують загальні принципи формування його організаційної структури.

У якості таких принципів розглядаються: функціональний принцип, принцип відповідності цілям банку, принцип ієрархії, принцип координації дій, принцип раціоналізації управління з метою розвитку окремих напрямів діяльності, принцип відповідності умовам зовнішнього середовища, принцип забезпечення контролю, принцип регламентації діяльності персоналу, принцип забезпечення інформацією.

На структуру банку впливають такі чинники: величина банку і кількість працівників, спеціалізація банку, наявність ліцензій на певні види діяльності, економія витрат. На сьогодні більшість авторів досліджують функціональну (лінійно-функціональну), дивізіональну, проектну і матричну структури банку [25].

1. При функціональній структурі банківські підрозділи формуються у суворій відповідності до своїх функціональних призначень і видів вирішуваних завдань.. У межах даної структури кожний з напрямів роботи банку представлений окремим підрозділом. При цьому величина цього підрозділу відповідатиме величині банку і обсягу послуг, що ним надаються. Якщо банк великий, то виділені функціональні напрями можуть бути представлені управліннями, що складаються з ряду відділів, або департаментами, що складаються з управлінь.

2. Дивізіональна структура ґрунтується на організації продажів,

направлених на певну категорію споживачів, на певний географічний регіон, або на управління всіма операціями в рамках певного банківського продукту в рамках одного "дивізіону".

Найбільш поширеною на сьогодні є споживча дивізіональна структура. її суть полягає у групуванні підрозділів відповідно до класів обслуговуваних споживачів. У якості таких класів в банках, як правило, виступають юридичні особи, фізичні особи, особливо важливі клієнти, стратегічні партнери і т.д.

У деяких великих банках у якості "дивізіонів" виступають не департаменти, а бізнеси, що складаються з департаментів (наприклад, корпоративний бізнес, індивідуальний бізнес). У цьому випадку бізнеси фактично перетворюються на самостійні банки, побудовані за функціональною моделлю із своїм кредитним управлінням, управлінням цінними паперами, бухгалтерією, аналітичною службою тощо.

На відміну від функціональної структури, формування дивізіонів відбувається не навколо ресурсів, а навколо результату або кінцевого користувача продукції [25].

3. При проектній структурі підрозділи банку групуються залежно від того, яке завдання на даний момент вирішується, при цьому вони можуть перегруповуватися при зміни завдання. Структурна схема, побудована за проектним типом, постійно змінюється, мобілізуючи ті ресурси банку, що необхідні для вирішення конкретного завдання в конкретний проміжок часу.

4. Найбільш складною структурою, з організаційної точки зору, є матрична структура. її особливість полягає утому, що вона поєднує в собі проектну і функціональну структуру, а кожен виконавець має подвійне підпорядкування - з одного боку, він є частиною деякого функціонального підрозділу, а з іншого він є учасником реалізації певного проекту.

За даною структурою працівники консультаційної служби, бухгалтерії і відділу автоматизації підпорядковані своїм безпосереднім керівникам поточної роботи та керівникам трьох означених проектів у рамках їх реалізації.

Модель матричної структури досить складна, проте, за оцінкою ряду менеджерів і економістів в сучасних умовах, вона є найбільш ефективною.

Слід також зазначити, що в організаційній структурі будь-якого сучасного банку виділяються такі підрозділи, як фронт-офіс, мідл-офіс і бек-офіс.

Фронт-офіс - підрозділ, що укладає банківські угоди, здійснює всю номенклатуру активно-пасивних операцій, а також надає клієнтам різні послуги для отримання прибутку.

Бек-офіс - операційний підрозділ, що виконує розрахунки по грошових коштах / цінних паперах відповідно до укладених фронт-офісом угод; здійснює первинний контроль бланків договорів; приймає і перевіряє підтвердження операцій; готує управлінську звітність по виконаних операціях; контролює дотримання лімітів і надає інформацію для бухгалтерії; веде внутрішній облік по операціях з цінними паперами; перевіряє операції на відповідність лімітам; контролює ризик. Бек-офіс не обслуговує клієнтів банку, але взаємодіє з контрагентами: депозитаріями, розрахунковими центрами.

Відносно новим підрозділом у структурі банку є мідл-офіс, тому його напрями діяльності трактуються по-різному. Дехто вважає, що мідл-офіс - це підрозділ, який здійснює контроль достовірності даних фінансового, управлінського і податкового обліку, розрахунок собівартості бізнесів банку, підготовку зовнішньої і внутрішньої звітності, аналіз звітів, складання бюджету, фінансове планування, оцінка прибутковості банківських продуктів, фінансових інструментів і клієнтів, вивчення нових продуктів тощо. Мідл-офіс найближче стоїть до фронт-офісу і працює переважно за його завданнями, а також взаємодіє з клієнтами банку

Важливою складовою вивчення теми також є з'ясування основних функцій та повноважень окремих органів управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою формою діяльності, а також розгляд специфіки вищого органу управління банків з державною і недержавною формою власності.

Згідно з положеннями Законів України "Про господарські товариства" та "Про банки і банківську діяльність" структура управління банків з недержавною і державною формою власності включає в себе:

- органи управління банку, якими є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, а для державного банку - наглядова рада і правління банку;