Рідкий гній, внесений на поля після обробки, забезпечує значне зростання врожаїв сільськогосподарських культур. Це значно зменшує потребу у гноєсховищах на великих товарних підприємствах з виробництва продукції тваринництва, де практикують цілорічне внесення гною на поля, а не лише в терміни проведення весняно-польових робіт.
Відходи тваринницьких підприємств і в першу чергу гній здійснює значний вплив на мікроклімат приміщень. Екскременти тварин є основним джерелом аміаку, сірководню, амінів, мікроорганізмів, пилу та інших шкідливих компонентів повітря тваринницьких підприємств. На мікроклімат приміщень також впливають температура, вологість, швидкість руху повітря, природна освітленість, пилове, мікробне забруднення та ряд інших факторів. Порушення технологічних параметрів мікроклімату у тваринницьких приміщень при збільшенні вмісту шкідливих газів у повітрі.
Збільшенню вмісту вуглекислого газу в повітрі сприяє не тільки видихуване повітря, а й підстилка та підстилкові матеріали. Так, з 1 м2 змінної підстилки із кукурудзяних качанів або соломи шаром 20 см виділяється 8 мг вуглекислого газу за 1 годину.
Джерелом аміаку у повітрі тваринницьких приміщень є азотовмісні органічні сполуки сечі, калу та підстилки, що розкладаються під дією мікроорганізмів. Найвищу концентрацію аміаку у повітрі приміщень відмічають у зимово-стійловий період утримання тварин, а влітку його концентрація в повітрі мінімальна.
При застосуванні різних способів утримання птиці, а саме: кліткового і на глибокій підстилці одержують сирий послід або його суміш з підстилкою. При використанні глибокої підстилки шар підстилкового матеріалу складає 30 – 40 см. По мірі забруднення підстилки послідом її верхній шар перемішують з нижнім незабрудненим. В деяких випадках при утриманні птиці підстилку укладають шарами. Спочатку її товщина становить 5 – 10 см, а потім по мірі забруднення послідом її покривають новим шаром завтовшки 5-6 см до досягнення загальної товщини 40 – 60 см. Пташник очищають від посліду після завершення циклу вирощування птиці.
При клітковому утриманні птиці утворений послід накопичується на стрічці транспортера, а потім видаляється з пташника і компостується на спеціальних площадках.
Застосування в годівлі птиці концентрованих кормів сприяє підвищенню вмісту у пташиному посліді поживних речовин. Встановлено, що послід курей містить 30 – 44 % сухої речовини, а його вологість становить в середньому 56 -10%. У посліді качок наведені показники майже не змінюються, в гусей вміст вологи зростає до 77 – 82 %, а рівень сухої речовини знижується до 18 – 23 %. Подібні показники характерні і для посліду індиків. Послід курок-несучок містить 1,7-1,9% загального азоту, 1,5-2,0% неорганічного фосфору і 0,8 -1,0 % калію. У качок наведені показники мають дещо нижчі значення, однак вони вищі, ніж у сирому посліді гусей та індиків. У останніх вміст загального азоту в посліді коливається в межах 0,5 – 0,6 %, рівень неорганічного фосфору становить 0,5 %, а калію – біля 1,0 %.
Свіжий пташиний послід не містить летких речовин, але при зберіганні в купах він, як і гній, розігрівається. За таких умов з сечової кислоти утворюється аміак, який виділяється в атмосферу. Втрати азоту послідом залежно від тривалості його зберігання можуть сягати 30 – 60 %, що істотно знижує вміст загального та амонійного азоту в суміші. Для зменшення втрат азоту при зберіганні до пташиного посліду додають 25 – 50 % торфу або 15 – 20 % ґрунту.
Для запобігання втрат амонійного азоту свіжий пташиний послід піддають висушуванню при температурі 600 – 700 °С. З цією метою використовують барабанні сушильні установки. Однак при цьому послід також втрачає до 18 – 50 % загального азоту, до 4 12% неорганічного фосфору і до 6-18% калію. Втрати цих речовин значно зменшуються при додаванні до сирого посліду перед висушуванням суперфосфату або фосфоритного борошна в кількості 5 – 7 % від його маси. На вміст мікроелементів висушування посліду не впливає.
Висушений пташиний послід має природну вологість, добре зберігається і може безпосередньо використовуватися як органічне добриво. Рідкий послід вологістю 80 – 90 %, що одержують при утриманні птиці в клітках шляхом розбавлення сирого посліду водою, використовують для приготування компостів з інтими органічними матеріалами. Пташиний послід після його переробки і збагачення поживними речовинами може бути використаний і як добавка до комбікорму для птиці та жуйних тварин. Проте широкого застосування цей спосіб не знайшов.
Вносять у ґрунт пташиний послід залежно від вмісту в ньому основних поживних елементів для рослин і з урахуванням їх потреб та забезпеченості ґрунту засвоюваними формами азоту, фосфору та калію. Під картоплю і овочі рекомендується вносити 4-5 т/га сухого посліду, а під зернові культури – 2-2,5 т/га. Норми внесення посліду природної вологості (60-15%) складають 8 – 10 т/га під просапні і 5 – 6 т/га під зернові культури. Підвищити ефективність використання органічних добрив значною мірою вдається шляхом приготування компостів.
Компостування твердої фракції гною з торфом або соломою є основним способом отримання високоякісних органічних добрив. У гної при компостуванні прискорюються процеси перетворення органічної речовини у прості сполуки, які у комплексі з торфом поповнюють ресурси органічної речовини ґрунту.
Компостування гною дає змогу зв'язати аміак та знизити втрати азоту при зберіганні. Додавання до гною при компостуванні торфу знижує його кислотність, створює сприятливі умови для активної діяльності мікроорганізмів, що переробляють органічний азот торфу в нітратні і амонійні сполуки, тобто форми азоту, доступні для рослин.
Високоякісні компости характеризуються ступенем розкладання органічної речовини не менше 20 % і зольністю не більше 25 %. Цим вимогам відповідають торфогнойові компости, які одержують перемішуванням торфу з твердою фракцією рідких відходів або безпідстилковим гноєм.
Високоякісні компоста одержують також з пташиного посліду і торфу. Сумарна вологість таких компостів повинна бути не вище 75 % в літній період і 71 % в зимовий. Добавка мінеральних добрив сприяє збагаченню компостів елементами живлення рослин, зменшує втрати азоту, прискорює розкладання органічної речовини і запобігає її промерзанню. Для покращення якості торфопослідного компосту на 1 т його маси вносять 10-20 кг фосфоритного борошна і 5-10 кг хлориду калію. Однак, крім позитивної оцінки гною як джерела живлення рослин, за значної скупченості тварин у ньому виявляють яйця та личинки гельмінтів. Тобто гній стає джерелом інвазійних захворювань тварин і людей. Через ураженість тварин гельмінтами щорічно недоотримують понад 10 % продукції тваринництва і, в першу чергу, молока, м'яса і риби. Знизити ступінь ураження тварин гельмінтами і хвороботворними бактеріями можна лише при впровадженні в практику заходів з профілактики інвазійних хвороб тварин.
Основним методом дегельмінтизації твердого підстилкового гною є біотермічний спосіб, заснований на підвищенні температури гнойової маси до 40 °С, а потім до 60 °С за якої личинки гельмінтів гинуть миттєво. Такої температури біомаса досягає в результаті самозігрівання за аеробних умов. На основі цього був запропонований спосіб біотермічної дегельмінтизації гною тваринницьких підприємств.
В останні роки, у зв'язку з впровадженням інтенсивних технологій у виробництво продукції тваринництва різко зросла кількість рідкого гною, що поставило питання його дегельмінтизації ще гостріше.
Розведення гною водою при гідравлічному способі його видалення з приміщень під час зберігання збільшує період виживання патогенних бактерій більш ніж у 3 рази. Збільшення періоду виживання мікрофлори в рідкому гної, зараженому збудниками хвороб тварин, вказує на те, що навіть після тривалого його зберігання небезпека виникнення інфекційних хвороб не зникає. Це впливає на стан здоров'я поголів'я та ефективність протиепізоотичних заходів. В той же час надзвичайно важливо, щоб застосовувані способи знезараження гною не знижували якості одержаних органічних добрив і негативно не впливали на родючість і біологічні процеси в ґрунті.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Добові виділення екскрементів від однієї тварини на свинарських підприємствах при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками“ на сторінці 2. Приємного читання.
