Системи та способи утримання тварин необхідно вибирати залежно від напрямку і спеціалізації господарств з урахуванням природно-кліматичних умов районів будівництва, забезпечення найвищої ефективності капіталовкладень, а також внутрішньогосподарської і міжгосподарської кооперації. Так, у молочному та м'ясо-молочному скотарстві використовують наступні системи утримання тварин:
У районах з великою розораністю земель при підвищеній концентрації поголів'я та інтенсивному використанні високопродуктивних стад із повного механізацією й автоматизацією всіх виробничих процесів застосовують цілорічну стійлову систему утримання тварин (рис. 1.2) у приміщеннях закритого і напіввідкритого типів (залежно від кліматичної зони) з прив'язним (але автоматизованою прив'яззю) або безприв'язним з відпочинком у боксах способом утриманням корів.
Рис. 1.2. Ферма з виробництва молока з цілорічною стійловою системою утримання корів
Незважаючи на неекономічність і фізіологічну невиправданість, на абсолютній більшості невеликих і середніх ферм продовжують утримувати корів на прив'язі, а часом- і вирощувати молодняк. У всіх племінних і в більшості не племінних господарствах країни для худоби молочних і комбінованих порід застосовують прив'язній спосіб утримання корів.
Випробуваними для такого утримання корів можна вважати дворядні корівники на 100 корів. При цегляних стінах, дерев'яних стельових перекриттях, загальній площі не менше 8 м , а об'ємі 21-24 м3, теплих підлогах і штучній вентиляції, природній освітленості (1 : 10) в таких корівниках можна дотримуватися нормативів мікроклімату (табл. 1.1).
Розпланування стійл у двохрядному корівнику гігієнічно виправдане таке, щоб посередині приміщення був гнойовий прохід, а корови головами стояли до вікон за принципом "хвіст до хвоста" (рис. 1.3 а).
Рис. 1.3. Утримання тварин за принципом "голова до голови" (а), другий – "хвіст до хвоста" (б)
Це забезпечує краще освітлення для тварин і запобігає можливості поширення інфекції, що частіше спостерігається при центральному кормовому проході й двох гнойових (під стінами) за принципом "голова до голови" (рис. 1.3 б).
1.1. Основні параметри мікроклімату в приміщеннях для утримання великої рогатої худоби (ВНТП-АПК-01.05)
| Показник | Технологічні групи тварин | |||
| телята до 20- денного віку | телята від 14 днів до 6 місяців | молодняк від 6 до 12 місяців | молодняк старше року і дорослі тварини | |
| Температура повітря в зимовий і перехідний періоди, °С | 17 | 15 | 12 | 10 |
| Відносна вологість повітря у зимовий і перехідний періоди, % | 75 | 75 | 75 | 75 |
| Швидкість руху повітря, м/с, у період: | ||||
| зимовий | 0,15 | 0,20 | 0,30 | 0,30 |
| перехідний | 0,20 | 0,30 | 0,50 | 0,50 |
| Повітрообмін на 1 ц живої маси, м3/год., у період: | ||||
| зимовий | 45 | зо | 25 | 17-20 |
| перехідний | 65 | 55 | 45 | 35 |
| літній | - | - | - | 70 |
| Коефіцієнт природної освітленості (КПО), % | 1,5-2,0 | 1,5-2,0 | 1,5-1,8 | 1,0-1,2 |
| Мікробна забрудненість, т.АТ | до 20 | до 40 | ДО 70 | ДО 70 |
| Концентрація: пилу, мг/м3 | ДО 2,0 | до 3,0 | до 30 | до 3,0 |
| СO2, % | 0,15 | 0,20 | 0,25 | 0,25 |
| NH3, мг/м3 | 10 | 10 | 15 | 20 |
| H2S, мг/м3 | 5 | 5 | 10 | 10 |
Якщо по центру знаходиться гнойовий, то під стінами – два кормові проходи. Правда, цей варіант внутрішнього розпланування корівника погіршує механізацію роздавання кормів, зокрема рухомими кормороздавачами. Це легше зробити при центральному розміщенні кормового проходу й розміщених по обох боках його годівницях (рис. 1.36). Ширину проходу роблять такою, щоб по ньому могли рухатися кормороздавачі. В одному неприривному ряді допускається не більше 50 стійл.
Стійло – відгороджене місце у корівнику для однієї тварини, де проходить годівля, напування, доїння та відпочинок корів при прив'язному способі утримання. Над стійлом кожної тварини вивішується табличка, де вказується ідентифікаційний номер тварини, кличка, порода і породність, походження, дата народження, чергове отелення та продуктивність. Відгороджені стійла одне від одного дерев'яними чи металевими перегородками (рис. 1.4).
Стійла для корів у корівнику з прив'язним способом утриманням роблять короткими (160 – 170 см), середніми (180 – 200) або довгими (211 – 240 см).
Не можна допускати більшого (за 1,5 % на 1 м) нахилу підлоги в стійлі й до 3 – 5 % у частині, що спадає до гнойового лотока. Підлога в стійлі має бути щільною, із низькою теплопровідністю і гладенькою, але не слизькою. Потік завширшки до 70 см, обладнаний скребковим транспортером, який при коротких стійлах слід закривати решіткою (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Стійла для утримання великої рогатої худоби
Фіксування тварин у стійлах здійснюється за допомогою прив'язей. За конструкцією прив'язі поділяються на прості індивідуальні: хомутові і ланцюгові – двох-, трьох- і чотирьохкінцеві і більш складні – групові прив'язі (рис. 1.5а, 1.56, 1.5в, 1.5г).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Системи утримання великої рогатої худоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
