Розділ «2.2. ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ»

Ріпак у культурі був відомий за 4 тис. років до н. е. Батьківщина його – Середземноморські країни, звідки він розповсюдився в Азію, а в XIV ст. в Західну Європу, де й понині є однією з головних олійних культур.

В Україну ріпак завезено приблизно в середині XVIII ст., причому в історичному аспекті основні посівні площі цієї культури були зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу. До Західної України він був завезений з Німеччини, причому на початку минулого століття його посіви за площею значно перевищували посіви соняшнику. На початку XX сторіччя ріпак був основною олійною культурою в Україні, але після Великої Вітчизняної Війни площі під цю культуру значно скоротилися внаслідок багатьох господарсько-економічних чинників і, в першу чергу, внаслідок його заміни соняшником та іншими культурами. З Німеччини через Польщу ріпак проник до Західної України, де також займав доволі великі площі. Згодом ця культура набула значного поширення по всій Україні. На кінець 30-х років минулого століття в районах Західної України посівні площі становили 120-130 тис. га. Проте в 50-х роках XX століття виробництво ріпаку в Україні було згорнуто через розширення посівних площ соняшнику. В 1970-1973 pp. в Україні засівалось лише 2,5-3,0 тис. га.

Відродження ріпаку як промислової культури в Україні майже заново почалося лише з 1980 р.. Найбільше висівали ріпак в 1986-1990 pp. Планувалося в 2000 році сіяти його на площі 0,5 млн га з перспективою подальшого розширення до 1,2-1,5 млн га. Очікуваного росту посівних площ у 1990-2000 pp. не відбулося в основному через відсутність переробних підприємств і зниження попиту на насіння (рис. 2.2.3).

Рис. 2.2.3. Динаміка показників посівних площ, урожайності насіння та валових зборів ріпаку в Україні за період 1991-2010pp.

За останні 5-7 років Україна перетворилася на одного з провідних світових виробників і експортерів ріпаку завдяки попиту, що постійно зростає, з боку Європейського-Союзу. В 2005-2006 роках експорт ріпаку з України склав 188 тис. т, в 2006-2007 – підвищився до 486 тис. т. Протягом 2007-2008 pp. цей показник досягнув 874 тис. т, а в в 2008- 2009 pp. – 2651 тис. т. Серед країн, які найбільше імпортували український ріпак у 2009-2010 pp. були Нідерланди, Бельгія, Франція, Польща, ОАЕ. Експорт ріпаку в квітні 2010 року знизився до 23,4 тис. т порівняно з 54,6 тис. т – у березні 2010 року. А з 1 по 17 червня 2010 р. Україна експортувала морем близько 2 тис. т насіння. З початку 2010 року закупівельні ціни на насіння ріпаку значно коливалися. Проте збільшення попиту в Європі на культуру дозволяють припустити, що ціни на ріпак на українському ринку все-таки будуть стабільно високими.

Нині його світові посіви становлять понад 12 млн га. Як озиму культуру ріпак вирощують у Франції, Голландії, Бельгії, Англії, Швеції, Польщі. В Україні посіви озимого ріпаку зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу. Перспективним є вирощування озимого ріпаку на зрошуваних землях півдня України як в основних, так і в проміжних посівах. Озимий ріпак – високоврожайна культура. Кращі господарства України отримують по 22-28 ц/га насіння із вмістом олії 45-48%.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Ріпак озимий (рапс по-німецьки і російськи, кольза по-французьки) (Brassica napus oleifera bienis D. C.) – однорічна трав'яниста рослина з родини пустяних (Brassicaceae). Вид napus поділяють на два підвиди: oleif-era, до якого відносять олійні форми (в тому числі й озимий ріпак), та rapifera, до якого належать форми, що мають на коренях потовщення (бруква) (рис. 2.2.4).

Рис. 2.2.4. Озимий ріпак: 1 – рослина першого року/ (розетка); 2 – рослина на другий рік життя; 3 – листок; 4 – плід (стручок); 5 – насінина

В озимого ріпаку виділяють такі фази розвитку: бубнявіння насіння й формування сім'ядольних листків; утворення справжніх листків, розетки, стебла; бутонізація, цвітіння рослин і утворення стручків; фази стиглості насіння (зелена, технічна й повна). Перші три фази рослина проходить до зимівлі, а останні – після перезимівлі, у весняно- літній період.

Температурну стадію розвитку в польових умовах в осінньо- зимовий період ріпак проходить протягом 45-60 днів при середньодобовій температурі нижче 8°С. За весняної сівби озимий ріпак, як правило, не проходить температурну стадію і не дає квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям, яка досягає висоти 60-80 см. Це дає змогу використовувати його на корм худобі в різних зонах України як у чистому вигляді, так і в сумішах упродовж всього літньо- осіннього періоду.

Ріпак – рослина довгого світлового дня. Сходи озимого ріпаку з'являються на 5-7-ий день після сівби. Сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту. Через 5-10 днів утворюються справжні листки. Зимує ріпак у фазі розетки з 5-7 листків. Навесні рано відростає. Через 10-20 днів після початку весняної вегетації настає фаза бутонізації. Від початку бутонізації до цвітіння минає 20-25 днів. Цвітіння рослин триває 25-30 днів. Ріпак є факультативним перехраснозапильником. Зерно достигає через 25-30 днів після цвітіння. Достигання, як і цвітіння, в межах суцвіття поширюється знизу вгору. Вегетаційний період культури (осінній і весняно-літній) триває 200-220 днів.

Озимий ріпак – рослина холодостійка, однак зимостійкість його слабка і залежить від сорту, температурних умов та загартування рослин. Ріпак легко витримує постійні зниження температури за нормальної вологості грунту і зовсім не витримує її коливань від мінус 10 до 10°С тепла. Особливо негативно діє на рослини коливання температури навесні при підвищенні вологості ґрунту. За цих умов корені дуже уражуються бактеріальною гниллю, від якої спостерігається іноді масова загибель посівів.

Загартування ріпаку краще відбувається у фазі розвиненої розетки листя при температурі 5°С тепла протягом 10 днів і мінус 3°С протягом наступних 5 днів. Рослини, що не пройшли загартування (при пізніх строках сівби), гинуть при зниженні температури до мінус 6-8°С. Добре загартовані рослини витримують зниження температури на глибині 1,5-2 см до мінус 12-14°С. При сніговому покриві 5-6 см завтовшки і більше озимий ріпак витримує морози до 23-25°С.

Насіння ріпаку за весняної сівби починає проростати при 1-2°С, при висіванні восени – при температурі 15-18°С. Навесні озимий ріпак починає відростати при температурі грунту 3-4°С. Найсприятливіша для росту вегетативної маси температура 18-20°С. У період цвітіння і достигання насіння потреба в теплі підвищується, кращою температурою в цій фазі є 22-23°С. За високих температур пригнічується ріст рослин, знижується врожай насіння.

Озимий ріпак вибагливий до вологи протягом усієї вегетації. Транспіраційний коефіцієнт його становить у середньому 750. Особливо терпить від нестачі вологи в перші півтора-два місяці життя, коли інтенсивно розвиває кореневу систему. Тому восени посуху витримує погано, навесні досить стійкий проти неї. Краще росте в умовах помірно вологого клімату, а в посушливому Степу України – в умовах зрошення. Найбільша потреба у воді спостерігається в період бутонізації – цвітіння – наливання насіння.

Ріпак досить вибагливий до родючості грунту. При врожаї насіння 25 ц/га він виносить з ґрунту 132-138 кг азоту, 54-58 кг фосфору і 162-169 кг калію. Кращі ґрунти для нього ^ чорноземи, каштанові, сірі лісові та опідзолені суглинки (при вапнуванні) з нейтральною чи слабкою лужною реакцією грунтового розчину (pH 6,5-7,4). Непридатні – важкі глинисті, заболочені, засолені й кислі, а також легкі піщані ґрунти. Ріпак не витримує близького залягання грунтових вод.

Районовані сорти озимого ріпаку в Україні: Ексел, Абакус, Андрік, Бенефіт, Герді, Ксенон, ПР46В14, Шерпа, Хорнет, Фінесс та ін.

Технологія вирощування. Кращими попередниками озимого ріпаку в сівозміні є чорний або зайнятий пар, зернові бобові культури, злаково-бобові суміші на зелений корм. Ріпак на зелений корм сіють після озимої пшениці або ячменю. Не слід висівати його раніше як через 4-5 років після культур родини капустяних. Ріпак є добрим попередником озимих і ярих культур, а також проміжних культур у районах достатнього зволоження та в умовах зрошення.

Удобрення. Ріпак чутливий до внесення органічних та мінеральних добрив і їх післядії. Під оранку вносять повне мінеральне добриво дозою N30-45P45-60K45. Органічні добрива краще вносити під попередню культуру в дозі 35-40 т/га. Під час сівби вносять 10-15 кг/га азоту, фосфору і калію у вигляді складних гранульованих добрив. Навесні проводять перше підживлення мінеральними добривами N40-60, а на початку бутонізації – друге дозою N25 або лише навесні N60-90•

Обробіток ґрунту. Після рано зібраних попередників проводять напівпаровий обробіток ґрунту. Услід за збиранням попередньої культури лущать стерню дисковими знаряддями на глибину 6-8 см у два сліди. Орють на глибину 20-22 см плугами з передплужниками, укомплектованими кільчасто-шпоровими котками і середніми боронами. З появою сходів бур'янів поле культивують на глибину 5-6 см, при утворенні грунтової кірки – боронують. Проти багаторічних бур'янів ефективна глибока культивація на 14-16 см через 12-17 днів після лущення стерні попередника. Потім поле орють на глибину 23-25 см і вирівнюють. Після непарових попередників орють з передплужниками на 20- 22 см і одночасно боронують.