Розділ «2.1.5. Зернові бобові культури»

– середньостиглі 40-45%.

В умовах зрошення південного Степу ультраранні та ранньостиглі бажано висівати в післяукісних та післяжнивних посівах.

В Україні районовано багато сортів сої, зокрема: Антрацит, Антошка, Богеміанс, Вежа, Галі, Естафета, Ірина, Кент та ін.

Згідно наукових досліджень та аналізу виробничого досвіду визнано, що кращими сортами сої для зони Степу є:

– сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Діона, Юг-30, Фаетон, Оріана, Золотиста, Оксана, Феміда, Аполон, Юг-40, Витязь-50, Деймос, Даная);

– сорти Селекційно-генетичного інституту НААН України (Аркадія одеська, Донька, Одеська 150А, Ельдорадо, Мельпомена, Ятрань, Васильківська, Данко, Сяйво);

– сорти Інституту олійних культур НААН України (Спринт, Сонячна, Маша);

– сорти Кіровоградського інституту АПВ НААН України (Знахідка, Ювілейна, Медея, Валюта, Ізумрудна).

Технологія вирощування. За наявності в господарства високоврожайних сортів, достатньої кількості мінеральних добрив, ефективних гербіцидів, сільськогосподарських машин сою вирощують за інтенсивною технологією.

Попередники. Висівають сою після найбільш придатних попередників – озимих і ярих колосових культур, кукурудзи, овочевих, картоплі. Кращим попередником для сої в бурякосійних районах достатнього зволоження є також цукрові буряки. Не слід вирощувати сою після інших бобових культур через пошкодження рослин спільними хворобами і шкідниками та на полях, засмічених осотом, бо гербіцид трефлан, рекомендований як найефективніший на посівах сої, не знищує цей бур'ян.

Основний обробіток грунту. після стерньових попередників та кукурудзи складається з лущення та зяблевої оранки плугами з передплужниками. На полях, засмічених однорічними бур'янами, обмежуються одним неглибоким лущенням дисковим лущильником ДДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6-8 см; на забур'янених осотом ділянкам перше лущення проводять також дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге – полицевими лущильниками ППЛ-10-25 або культиваторами-плоскорізами КПШ-5, КПЕ-3,8 та іншими на глибину 12-14 см, а за два тижні до зяблевої оранки при відростанні розеток осоту вносять амінну сіль 2,4Д; на запирієних площах здійснюють подвійне дискування на глибину 10-12 см; двічі дискують площу на таку саму глибину після збирання кукурудзи, для чого використовують важкі дискові борони БЦТ-3, БЦТ-7.

Зяблеву оранку на чорноземних грунтах, особливо при висіванні сої після кукурудзи, проводять плугами ПЛН-5-35 та іншими на глибину 28-30 см, на дерново-підзолистих грунтах з мілким орним шаром – на його глибину. Після овочевих культур, картоплі, цукрових буряків орють мілкіше – на 22-25 см і здебільшого без попереднього лущення.

Удобрення. На утворення 1 ц зерна соя виносить з грунту 7,5- 10 кг азоту, 3-4,5 кг калію, 1,7-2,5 кг фосфору, тому добре реагує на органічні та мінеральні добрива в легкодоступній формі. Під зяблеву оранку рекомендується вносити гній або компости та мінеральні добрива (фосфорно-калійні по 60-90 кг/га д. р.), крім каштанових грунтів Степу, де норми калію зменшують до 30-45 кг/га, та солонцюватих, на яких калій не вносять. Азотні добрива застосовують під передпосівну культивацію (30-45 кг/га), у рядки (по 10-12 Кг/га) вносять молібденізований суперфосфат. Посіви також підживлюють (20-25 кг/га NP) під час обробітку міжрядь.

Весняний обробіток грунту полягає в ранньому боронуванні, вирівнюванні волокушами (ВВ-2,5), вирівнювачами (ВП-8, ВПН-5,6), боронами (БП-8), застосуванні гербіцидів і передпосівній культивації. Передпосівну культивацію з боронуванням проводять на глиби-ну 5-7 см. З використовуваних при вирощуванні сої грунтових гербіцидів найпоширеніший трефлан, який вносять під передпосівну культивацію.

Сівба. Висівають кондиційним насінням, протруєним ТМТД або іншими рекомендованими препаратами з додаванням 5-10 л води на 1 т насіння. Безпосередньо перед сівбою насіння обробляють азотфіксуючими препаратами. Застосування препаратів бульбочкових бактерій в симбіозі з якими рослини бобових культур знаходять здатність засвоювати і використовувати для свого живлення атмосферний азот є обов'язковим елементом в сучасних технологіях вирощування сої (рис. 2.1.24).

Рис. 2.1.24. Зображення бульбочкових бактерій (А) та структурна схема симбіотичних зв'язків бульбочкових бактерій з рослинами сої (Б)

Використання препаратів з такими властивостями дозволяє відмовитися від внесення синтетичних мінеральних азотних добрив, сприяють істотному збільшенню вмісту білка в насінні сої, покращують екологічний стан та родючість Грунту внаслідок активації біологічних процесів та підвищують органічну частину ґрунтів.

Сіють сою у добре прогрітий грунт (12-14°С) широкорядним способом з міжряддям 45-60 см або звичайним рядковим способом (на землях 2-ї технологічної групи).

Норма висіву в районах достатнього зволоження Лісостепу й Полісся становить 550-650 тис. схожих насінин на 1 га, недостатнього 450-500; у Степу 300-450 тис.; в умовах зрошення норма висіву насіння ранніх сортів 600-700, середньостиглих 500-600, пізньостиглих 400-500 тис./га. Вагова норма висіву 35-100 кг/га. Насіння загортають на глибину 4-5 см, на важких грунтах 3-4 см, при недостатній вологості грунту 5-6 см. Для сівби використовують бурякові сівалки (ССТ-12А, ССТ-8), кукурудзяні (СПЧ-6М, СУПН-8) або овочеві (СКОН-4,2) в агрегаті з котками.

Догляд і збирання. За якісного обробітку грунту і позитивної дії внесених гербіцидів догляд за соєю практично обмежується одним міжрядним розпушуванням на глибину 5-6 см. На площах без застосування грунтових гербіцидів проводять 2 досходових і 1-2 післясходових боронування середніми або легкими боронами упоперек посіву та обробіток міжрядь. Глибина першого міжрядного розпушування 5-6 см, другого і третього 6-8 см.