Розділ «2.1.4. Кукурудза, сорго і круп'яні культури»

Стабільне зростання попиту та закупівельних цін на зерно кукурудзи обумовлює стрімке зростання валових зборів культури в останні роки (рис. 2.1.16). Крім того, прогнозується подальше підвищення ринкових цін на кукурудзу та збільшення обсягів її споживання внаслідок витрат на виготовлення біоетанолу, особливо в зв'язку з підвищенням цін на нафту та необхідності впровадження альтернативних джерел енергозабезпечення.

Показники урожайності зерна істотно різняться по регіонах і країнах світу. Наприклад, в ЄС і США врожайність знаходиться приблизно на рівні 9 т/га, тоді як у ряді країн Центральної і Східної Європи середнє значення врожайності складає тільки 3 т/га (табл. 2.1.12). В Єгипті при достатньому рівні штучного зволоження збирають до 8 т кукурудзи з 1 га. В той же час в африканських країнах, розташованих на південь від Сахари, врожайність, яка перевищує 1 т/га, вважається високою.

Рис. 2.1.16. Динаміка валених зборів зерна кукурудзи за країнами світу (за даними Департаменту сільського господарства США)

Найбільшим світовим виробником кукурудзи, переважно жовтого зубовидного типу, протягом багатьох років залишаються СІНА, на частку яких у теперішній час припадає близько 40-42% світового виробництва цього зерна. За експортом кукурудзи третє місце в світі після США і Китаю займає Аргентина. Основні обсяги зерна кукурудзи вирощується тут на крупних фермах в районах з помірним кліматом. На частку генетично модифікованих сортів в Аргентині припадає понад 30% площ, що засіваються кукурудзою, при цьому для комерційного виробництва дозволені тільки сорти, схвалені в ЄС і Японії.

В Україні кукурудзу вирощують з кінця XVII ст. Кукурудза на півдні нашої країни була основною зернофуражною культурою протягом тривалого історичного періоду. З середини XVIII-го століття вона стала культурою товарного призначення, яка не тільки задовольняла внутрішні потреби, а й експортувалася за кордон. Висока стійкість кукурудзи до екстремальних умов півдня України підтверджується історичними статистичними матеріалами 19-го століття. Як свідчать результати аналізу площі та врожайності основних сільськогосподарських культур у звичайні та екстремальні роки, врожайність кукурудзи була найвищою порівняно з іншими традиційними культурами саме у неврожайні посушливі роки.

Таблиця 2.1.12

Урожайність кукурудзи в окремих країнах і регіонах світу, т/га (за даними ФАО ООН, 2011 р.)

Південь України має оптимальні умови для вирощування кукурудзи за показниками родючості грунтів та термічним режимом клімату.

Аналіз динамічних тенденцій розвитку кукурудзовиробництва показав, що за останні роки істотно збільшились обсяги виробництва кукурудзи в Україні та у зоні Степу. Позитивною рисою є те, що зростання валових зборів проходило за рахунок підвищення врожайності (табл. 2.1.13).

Таблиця 2.1.13

Виробництво кукурудзи у південному регіоні України (за даними Держкомстату, 2009 р.)

Валовий збір у 2008 році сягнув рекордного 1961 року, коли було зібрано 10420,4 тис. тонн зерна кукурудзи, проте за значно нижчої врожайності – 26,2 ц/га [78]. Херсонська область за врожайністю кукурудзи вийшла на передові позиції, проте валові збори значно поступаються обсягам виробництва у 80-ті роки, коли збір зерна кукурудзи перевищував півмільйона тонн.

Велика частіша кукурудзи вирощується в США і Китаї, які забезпечують 37% і 21% світового виробництва кукурудзи відповідно. США, Аргентина і Бразилія є головними експортерами кукурудзи.

В Україні кукурудза – одна з найбільш урожайних зернових культур. За середньою врожайністю зерна вона поступається лише рису та озимій пшениці. В останні роки стрімкими темпами збільшуються посівні площі кукурудзи, яку вирощують за краплинного способу поливу. Інноваційні технології дозволяють підвищити врожайність культури до 16-18 т/га і більше.

Морфобіологічні та екологічні особливості. За сучасною класифікацією вид Zea mays L. за плівчастістю, внутрішньою і зовнішньою будовою зерна має 8 підвидів:

1) розпусна (everta Sturt.) – зерно дрібне із загостреним верхом або округле, ендосперм скловидний, у зерні міститься 10,0-14,5% білка, 62-72% крохмалю. Використовують для виготовлення круп, пластівців, повітряної кукурудзи;

2) крохмалиста (amylacea Sturt.) – зерно гладеньке, округле, ендосперм борошнистий, рихлий, містить крохмалю 71,5-82,6%, білка 6,9-12,1%;

3) зубоподібна (indentata Sturt.) – зерно крупне, сплющене, на верхівці має вм'ятину, роговидний ендосперм розвинений лише на бічних сторонах зерна, вся інша частина борошниста; вміст крохмалю в зерні 68,0-75,5%, білка 9,0-13,5%;

4) кремениста (indurata Sturt.) – зерно округле, ендосперм скловидний, лише в центрі борошнистий, крохмалю містить 65-83%, білка 7,7-14,8%. До цього підвиду належать багато скоростиглих сортів і гібридів;

5) цукрова (saccharata Sturt.) – зерно зморшкувате, майже повністю заповнене прозорим роговидним ендоспермом; містить багато декстрину й протеїну, до 30% крохмалю, стільки ж цукрів та полісахаридів, 12,8% білка, 8,1% жиру; використовується у консервній промисловості;