РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ АГРОХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Вплив добрив на врожайність сільськогосподарських культур, якість продукції і родючість ґрунту визначає їх ефективність. Дію добрив на продуктивність сільськогосподарської культури впродовж одного вегетаційного періоду називають прямою. Дію добрив, внесених під попередник на другий і наступні роки, називають післядією. Ефективність взаємодії добрив визначається сумісною дією двох і більше елементів живлення порівняно з роздільним їх внесенням.

Добрива на основі хелатів – хімічні речовини, які забезпечують стабільність елементів живлення в розчині і проникнення їх у рослини. В Україні перші дослідження щодо застосування комплексонатів металів як мікродобрив було проведено в 1960-х роках. Вже тоді П. А. Власюк висловив думку про доцільність виробництва комплексонатів металів, які утворюють досить міцні, але розчинні у воді сполуки мікроелементів. Учений передбачав, що застосування цих речовин дають змогу підвищити також рухливість мікроелементів і самого ґрунту. За його виразом: комплексонати – це добрива майбутнього. Найсучаснішими розробками є полімерні хелатні комплекси та сполуки на основі амінокислот. До їх складу входять антивипаровувачі (захищають міркокраплини від випаровування до моменту проникнення їх у листок, що сприяє швидкому поглинанню і підвищенню ефективності застосування), прилипачі (ад'юванти) сприяють зниженню поверхневого натягу водних розчинів, чим забезпечується значне збільшення площі листків, яка вкривається робочим розчином, захищають поживні речовини від змивання опадами або поверхневим зрошенням), поверхнево-активні речовини (сприяють рівномірному розподілу робочого розчину по листковій поверхні), зволожувачі з ефектом реактивації (навіть після висушування відносна вологість повітря забезпечує реактивацію поживних речовин на поверхні рослин, що сприяє подовженню періоду їх поглинання).

Прилипачі та зволожувачі змінюють поверхневий натяг, що сприяє швидкому й ефективному проникненню поживних речовин у паренхіму листка і цитоплазму клітин. Це поліпшує обмін у клітинах рослин, усуває післядію різних стресових чинників (дії пестицидів, несприятливих погодних умов, пошкодження рослин тощо).

Фертивант – механізм транспорту поживних речовин крізь листок. Він не руйнує листкову пластинку, а м'яко обволікає її. При цьому він втягує елементи живлення, розширюючи міжклітинний простір епідермісу, а не лише крізь відкриті продихи, які працюють тільки за певної температури повітря. Тривалість дії добрив, в які входить фертивант, становить 3–4 тижні. Внаслідок зміни концентрації клітинного соку в тканинах листка рослина для рівноваги посилює засвоєння елементів живлення кореневою системою. Засвоюваність поживних речовин при цьому підвищується ще на 1S %. Ці сполуки практично не втрачають ефективності при застосуванні за дуже низьких і високих температур, крім того, високий ступінь їх чистоти забезпечує більшу ефективність.

pH-активний комплекс – підкислює препаративні форми, отримані буферні властивості дають змогу поліпшити сумісність робочого розчину з кутикулою листка та його проникнення всередину рослини, а також уберегти елементи живлення від переходу в нерозчинну форму (утворення осаду). Препарат особливо ефективний при виготовленні робочого розчину на твердій воді.

Концентрований засіб для очищення обприскувачів і сільськогосподарської техніки – видаляє рештки пестицидів та агрохімікатів, а також іржу і відклади кальцію з одночасним нанесенням захисної плівки для зменшення корозії в зимовий період.

3.2. Основні технологічні властивості добрив

Для характеристики мінеральних добрив користуються показниками їх якості. Фізичні властивості мінеральних добрив – це сукупність фізичних, фізико- механічних і фізико-хімічних властивостей, що визначають їх поведінку під час зберігання, транспортування і внесення в ґрунт.

До основних технологічних властивостей мінеральних добрив належать: колір, щільність, розмір гранул, сипкість, розсіюваність, злежуваність, гігроскопічність, вологість, міцність гранул, гранулометричний (фракційний) склад, хімічний склад, коефіцієнт тертя (ковзання) по поверхні різних матеріалів, критична швидкість.

Колір добрива встановлюють візуально (мають на увазі його зміну під час транспортування та зберігання).

Щільність мінеральних добрив коливається в широких межах – від 0,6 до 2,0 т/м3. Проте основні форми добрив мають близькі значення цього показника: аміачна селітра – 0,8-1,0 т/м3; суперфосфат – 1,0–1,2; калій хлористий, калійна сіль змішана – 0,9-1,0 т/м3.

Розмір гранул мінеральних добрив коливається від 1 до 4 мм. Зі збільшенням розміру понад 4 мм міцність гранул зменшується, що призводить до їх руйнування та погіршення якості розсіювання.

Сипкість добрив – здатність вільно сипатись під дією сили гравітації. Ця властивість залежить насамперед від вологості мінеральних добрив, оскільки вона призводить до втрати сипкості, здатності сипатися крізь отвори висівних апаратів і до утворення склепінь. Характеристикою сипкості добрив є кут природного нахилу. Для порошкоподібних добрив він становить до 35е, для гранульованих – до 40°.

Розсіюваність добрив – здатність добрив проходити крізь вузькі отвори висівних апаратів та крізь лійки без утворення склепінь. Її оцінюють за десятибальною шкалою гігроскопічності. Що вищий бал за цією шкалою, то виша гігроскопічність та нижча розсіюваність добрив.

Розсіюваність оцінюють також за кутом природного нахилу добрив: < 40° – розсіюваність рівномірна; 40-45 – доволі рівномірна; 45-55 – нерівномірна; > 55° – розсіюваність неможлива більшістю сівалок.

Порівняно добру розсіюваність мають суперфосфат, калій хлористий пресований; посередню – аміачна селітра, калійна сіль змішана; погану – сульфат амонію, хлористий амоній.

Злежуваність – властивість добрив утворювати фазові контакти зчеплення між часточками мінеральних добрив за певних зовнішніх умов. Добрива, здатні злежуватися, промисловість випускає гранульованими або з добавками різних речовин. Перед внесеннями у ґрунт злежані добрива подрібнюють і просіюють крізь сита з отворами 3–5 мм.

Гігроскопічність – властивість добрив поглинати вологу з визначеною інтенсивністю з навколишнього середовища за певних температури і вологості. За цим показником добрива поділяють на три групи: дуже гігроскопічні (нітрофоска, сульфат амонію, аміачна селітра, карбамід), середньо гігроскопічні (суперфосфат подвійний, калійна сіль змішана), слабко гігроскопічні (суперфосфат гранульований, калій хлористий).

Вологість – це вміст у добриві хімічно не зв'язаної та не хемосорбованої води. Найбільша вологість добрив, за якої вони ще не виявляють негативних для висівання властивостей, така, %: сульфат амонію – до 1; аміачна селітра – до 2; амофос – до 15; фосфоритне борошно – до 10; суперфосфат гранульований – до 15; суперфосфат подвійний – до 8; калій хлористий – до 3.

Міцність гранул – здатність добрив зберігати розмір і форму під дією зовнішніх сил.