РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, ЗАВДАННЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АГРОХІМІЇ

Добрива слід застосовувати з урахуванням відповідних екологічних умов та особливостей регіону. Необхідні широкі дослідження взаємозв'язку елементарного хімічного складу рослинницької продукції та умов її вирощування, що сприятиме поліпшенню якості харчування, а в кінцевому результаті – здоров'я людини і тварин. Отримання достатньої кількості продукції харчування та зменшення агрохімічного навантаження на навколишнє природне середовище – складна проблема.

Нині ше недостатньо розроблено питання екологічної стійкості агроекосистеми. Для цього потрібні нові форми добрив, нові методи ґрунтової та рослинної діагностики, які б давали змогу встановлювати оптимально мінімальні норми їх внесення. Проте для цього слід проводити дороговартісні фундаментальні дослідження.

Не можна свідомо регулювати обмін речовин між людиною і природою, не знаючи кількісних залежностей цього обміну, ємності колообігу певних елементів. Потрібно акцентувати увагу на тих агрохімічних дослідженнях, першочергове вирішення яких для практичного хліборобства забезпечить найвищі агрономічний та економічний ефекти.

До агрономічних та економічних ефектів належить:

– поглиблене вивчення значення певних елементів і їх співвідношення з іншими елементами для отримання врожаю відповідної якості;

– дослідження механізмів дії окремих елементів на стійкість рослин проти несприятливих умов зовнішнього середовища;

– розроблення принципів визначення потреби в елементах живлення та їх норм у різних регіонах ґрунтово-кліматичних зон;

– виявлення потенційної можливості різних сортів і гібридів сільськогосподарських культур залежно від рівнів родючості ґрунту та удобрення;

– вивчення дії комплексу макро- і мікродобрив на продуктивність сільськогосподарських культур;

– дослідження балансу і трансформації макро- й мікроелементів у тривалих стаціонарних дослідах;

– включення в дослідження ширшого спектра елементів, визначення можливого їх негативного впливу в зв'язку з техногенним забрудненням і охороною навколишнього природного середовища;

– постійний контроль за правильністю агрохімічних рішень принципово новими методами ґрунтової і рослинної діагностики;

– розширення досліджень з ефективності застосування мікроелементів у вигляді хелатних сполук під різні сільськогосподарські культури у різних ґрунтових умовах;

– охорона і поліпшення стану навколишнього природного середовища внаслідок оптимізації живлення рослин від застосування добрив.

Оскільки в сільському господарстві України застосовують значно менше мінеральних добрив, ніж у західноєвропейських країнах й, очевидно, швидкого збільшення їх норм найближчим часом не очікується, то гострота проблеми можливих негативних наслідків від них зменшується. Забруднення навколишнього природного середовища може відбуватися лише локально – у разі порушення в господарстві наукових рекомендацій стосовно їх застосування.

Слід також враховувати, що ґрунт як фінансовий банк, здатний поступово віддавати рослині елементи живлення. Так, із валових запасів чорнозему опідзоленого рослини щорічно можуть засвоювати лише 50–60 кг/га К20 за значно вищих потреб для формування високих урожаїв основних сільськогосподарських культур. Це також доводить потребу внесення добрив.

Погіршення стану навколишнього природного середовища змушує людство шукати способи зниження екологічного навантаження. Одним із них є відмова від застосування мінеральних добрив унаслідок негативного впливу їх на якість рослинницької продукції і застосування лише органічних добрив. Проте, за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), врожайність зернових у цьому разі знижувалася на 10–20 %, буряку цукрового і картоплі – на 35 %. Ще немає достовірних даних, що біологічне землеробство поліпшує якість сільськогосподарської продукції. Отже, підвищення врожайності сільськогосподарських культур напряму пов'язано з мінеральними добривами, правильне застосування яких сприяє поліпшенню якості продукції. Так, азотні добрива зумовлюють підвищення вмісту білка в зерні на 1–3 %. Якби в світі вміст білка в зерні вдалося підвищити лише на 1 %, це збільшило б його збір на 12 млн т і дало змогу ліквідувати наявний нині дефіцит у харчуванні. Внесення фосфорних і калійних добрив сприяє збільшенню накопичення цукру в коренеплодах буряків, крохмалю в бульбах картоплі та жиру в насіннєві олійних культурах.

Мінеральні добрива стабілізують уміст гумусу в ґрунті в результаті збільшення (до 30 %) маси пожнивних і кореневих решток, які створюють кращі умови для продуктивного використання рослинами вологи.