Розділ «Глава VII Завтра ми йдемо в невідомість»

Незвіданий світ

— Здоровий глузд підкаже вам, що я керувався правильними міркуваннями. Мені потрібно було зберегти за собою свободу дій, для того щоб з’явитися тут тієї миті, коли моя присутність виявиться необхідною. Ця мить настала. Тепер ваша доля в надійних руках. Ви доберетеся до місця. Відтепер керувати експедицією буду я. Прошу вас закінчити за сьогоднішній день усі приготування, щоб завтра рано вранці ми могли знятися з місця. Мій час дорогоцінний, ваш теж, хоч і меншою мірою. Тому пропоную якомога швидше подолати весь шлях, а наприкінці його я покажу вам те, заради чого ви сюди приїхали.

Лорд Джон Рокстон вже кілька днів тому зафрахтував великий паровий катер «Есмеральда», на якому ми мали вирушити вгору Амазонкою. Пора року не мала значення при відправці нашої експедиції, тому що температура тут тримається в межах двадцяти п’яти — тридцяти градусів і взимку і влітку. Інша справа період дощів: він протриває з грудня по травень, і вода в річці поступово піднімається, досягаючи сорока футів понад звичайний рівень. Амазонка виходить з берегів, заливає величезні простори, перетворюючи великий район у суцільні драговини, якими якщо піти пішки, то загрузнеш, а на човні не проїдеш через мілководдя. До червня вода починає спадати, а в жовтні або листопаді рівень її досягає нижчої точки. Відправлення нашої експедиції збігалося саме з цим періодом, коли велична ріка з усіма її притоками тримається більш-менш у берегах.

Плин в Амазонці досить повільний, тому що ухил її русла не перевищує восьми дюймів на милю. Навряд чи є на світі ріка, зручніша для навігації. Переважні вітри тут південно-східні, і до кордону Перу вітрильні судна добираються швидко, а звідти йдуть униз за течією. Що ж стосується нашої «Есмеральди», то хід її завдяки прекрасній машинній частині не залежав від ледачої ріки, і ми рухалися з такою швидкістю, начебто це була не Амазонка, а стоячий ставок.

Перші три дні наш катер тримав курс на північний захід, вгору за течією. Хоч гирло Амазонки знаходиться від цих місць на відстані декількох тисяч миль, вона настільки широка тут, що із середини ріки обидва береги здаються ледь помітною лінією десь коло обрію. На четвертий день після нашого відплиття з Манаоса ми повернули в одну із приток, що в гирлі майже не поступалася шириною самій Амазонці, але незабаром почала швидко звужуватися. Минуло ще два дні, і ми підійшли до якогось індіанського селища, де професор запропонував нам висадитися, а «Есмеральду» відправив назад у Манаос. Незабаром почнуться пороги, пояснив він, і катерові тут робити нема чого. По секрету ж додав, що ми наблизилися до порогу Невідомої країни і, отже, чим менше народу знатиме про нашу таємницю, тим краще. З цією ж метою він узяв з кожного з нас слово честі, що ми не опублікуємо і не розголосимо точних відомостей про географічне розташування того місця, куди направляється експедиція, а всіх слуг змусив урочисто заприсягтися в дотриманні таємниці. Все це змушує мене до відомої стриманості у викладі подій, і я попереджаю читачів, що на тих картах або кресленнях, які, можливо, доведеться прикласти до мого оповідання, буде правильне тільки взаємне розташування окремих місць, але не координати їх, і, отже, користуватися цими даними для того, щоб проникнути в Невідому країну, не рекомендується. Чим би не керувався професор Челленджер, настільки ревно оберігаючи свою таємницю, ми не могли не підкоритися йому, тому що він дійсно був здатний скоріше зірвати експедицію, ніж хоч на йоту відступити від поставлених нам умов.

Другого серпня ми простилися з «Есмеральдою», тим самим розірвавши останню ланку, що зв’язувала нас зі світом. За чотири дні, що минули звідтоді, професор найняв в індіанців два великі човни, настільки легкі (вони були зроблені зі звіриних шкір, натягнутих на бамбуковий каркас), що в разі потреби ми могли б перетягати їх на руках. У ці човни було завантажено все наше спорядження, а як додаткових веслярів ми найняли ще двох індіанців, на ім’я Іпету й Атака, здається, тих самих, які супроводжували професора Челленджера під час його першої подорожі. Обидва вони, очевидно, не тямили себе від жаху, коли їм запропонували знову податися в ті краї, але в побуті індіанців вождь досі користується патріархальною владою, і якщо яка-небудь угода йому вигідна, його одноплемінникам розмірковувати не доводиться.

Отже, завтра ми їдемо в Невідоме. Першу свою кореспонденцію я відправлю із зустрічним човном, і можливо, для тих, хто цікавиться нашою долею, ця звісточка про нас буде останньою. Я посилаю її на ваше ім’я, дорогий містере Мак-Ардле, як ми й умовилися. Скорочуйте, правте мої листи, словом, робіть з ними все, що знайдете за потрібне, — покладаюся на властивий вам такт.

Судячи з вельми впевненого вигляду нашого проводиря, він збирається довести свою правоту на ділі і я, всупереч завзятому скептицизму професора Саммерлі не сумніваюся, що ми дійсно напередодні величезних і разючих подій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Незвіданий світ» автора Конан Дойл А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава VII Завтра ми йдемо в невідомість“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи