Скерцо з тиранозавром

Я мовчав.

– Бог вручив тобі диво, – сказав він. – Не жбурляй ним йому в обличчя.

І він пішов.

А я залишився.

Вирішувати мусив я. На столі одне біля одного лежали два майбутніх, з яких я міг обрати будь-яке. Власне, всесвіт перебуває у нестабільності кожну дану мить. Якби парадокси були неможливі, ніхто б не витрачав стільки сил, щоб їм запобігти. Старий довірив мені зважити усі суттєві фактори, прийняти відповідне рішення і жити з його наслідками.

Це найжорстокіше, що він коли-небудь зі мною робив.

Думки про жорстокість нагадали мені очі Старого, такі глибокі, що в них можна втопитися, такі темні, що ніхто не міг побачити, скільки мертвих тіл приховано під їх поверхнею. Після усіх років роботи з ним, я все одно не міг вирішити чи це очі святого, чи найлихішої людини на світі.

Переді мною лежали дві записки. Я потягся до однієї, завагався і забрав руку. Зненацька виявилося, що вибір не такий вже простий.

Стояла неприродно тиха ніч. Немовби світ затамував подих, чекаючи поки я зроблю вибір.

Я заніс руку над записками.

І взяв одну.

Переклад: Віталій Мюнхен aka forever_maggot

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!