Розділ «Зі збірки «Тайнопис» (1981)»

лишили інші і твій страх згадав,

тебе вже не спасуть, бо нині став

ти центром лабіринту — твої кроки

його зіткали. Не спасуть страждання

Ісуса та Сократа, ані той

Сіддхартха[58] золотий, що, як герой,

смерть у саду прийняв у час смеркання.

І слів тобою мовлених тьма-тьменна

й написаних — все тлін і все дарма,

і в Долі співчуття до нас нема,

і Божа ніч насправді нескінченна.

Матерія твоя — час, що струмить.

Ти в ньому — кожна одинока мить.

Праведники

Людина, котра вирощує сад, як того хотів Вольтер.

Людина, вдячна за те, що на землі існує музика.

Людина, котра з радістю відкриває походження слова.

Двоє службовців, які в кав'ярні на Півдні мовчки

                                                                 грають у шахи.

Гончар, який задумує колір і форму.