— Сева.
— А ваш батько?
— Сева.
Схоже, старий був задоволений. Він примружив очі й злегка кивав, відповідаючи.
Шарлотта почала здогадуватися. Ця дивна й, на перший погляд, незмістовна бесіда була частиною ритуалу, що мав якесь особливе значення для догонів. При цьому не важливо, чи дійсно всі ці відповіді правдиві. Найголовніше, щоб виконано було все, як годиться.
— А ваша родина?
— Сева.
Гумбольдт склав долоні перед грудьми.
— Красно дякую.
Убіре розплющив очі й широко усміхнувся.
— Дякую тобі. Ти привітав мене, як догон. Тепер я можу тобі довіряти. Ми розмовлятимемо з тобою як люди однієї крові. — Він також склав руки перед грудьми: — Ласкаво прошу до нашого міста!
— Сева!
Убіре обернув голову, ніби намагаючись когось відшукати поглядом:
— Йатиме!
З натовпу вийшла дівчинка. Поряд із нею, як завжди, крутився пес.
— Я хочу тебе про щось запитати. Підійди ближче.
Темношкіра дитина підійшла до старого, опустивши голову.
— Ти бачила, хто гнався за цими людьми?
Йатиме кивнула.
— І хто ж це був?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скляне прокляття» автора Тімайєр Томас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Острови часу“ на сторінці 62. Приємного читання.