— У нього все просто здорово. Ми всі чудово почуваємося, і наші справи ідуть добре. Принаймні, я на це сподіваюся. Я хотів сказати…
— А твоя матуся?
— Моя матуся? Вона… — Гумбольдт на секунду замислився, а потім похитав головою. — Гадаю, що там, де вона зараз, їй добре.
— А твій батько?
— Теж.
— А інші дружини твого батька?
— Дякую за вашу увагу, — в голосі дослідника почулося легке роздратування.
Убіре кивнув із задоволеним виглядом. Він склав руки і схилив голову, жестом даючи зрозуміти, що тепер має говорити чужоземець.
Учений озирнувся, шукаючи підтримки у друзів.
— Що мені сказати старійшині?
Еліза підвелася і щось прошепотіла йому у вухо. Гумбольдт здивувався.
— Гадаєш, варто?
— А ти спробуй!
— Гаразд, гірше від цього не буде.
Він одразу ж звернувся до старого:
— Вітаю вас!
— Дякую.
— Як ся маєте?
— Сева (Дуже добре).
— А ваша матінка?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скляне прокляття» автора Тімайєр Томас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Острови часу“ на сторінці 61. Приємного читання.