Розділ «Частина 2 Острови часу»

Йому ледве вдалося відірватися від найманців, які всюди супроводжували обох журналістів. Він заявив, що на кораблі намокли всі його запаси паперу. Гаррі взявся провести Макса до кварталу, де були крамнички з письмовим приладдям. Переконавшись, що за ними не стежать люди Уїлсона, обидва круто змінили маршрут і щодуху кинулися на телеграфну станцію. Пеппер розумно вирішив, що їм із Гаррі буде спокійніше, якщо мисливець на метеорити нічого не знатиме про це.

На щастя, про американців на деякий час забули. Весь загін був зайнятий перевантаженням багажу й експедиційного спорядження на поїзд. Експрес Дакар — Нігер відходив о третій, і в їхньому розпорядженні залишалося трохи менше години.

Макс знову подивився на циферблат. Уже близько години вони сидять у цьому тісному приміщенні, щоб отримати відповідь його колеги Малкольма Ернстона з «Лондон Тайме» на телеграму з проханням перевірити, чи не було останнім часом якихось надзвичайних подій або непорозумінь за участі французьких і англійських учених. Шансів отримати відповідь за такий короткий час майже не було, але тут, у Дакарі, вони мали останню нагоду роздобути ці відомості. Щойно вони сядуть у вагон потягу, як зв’язок з усім світом увірветься на кілька тижнів. Треба було спробувати отримати цю важливу телеграму.

Малкольм був давнім другом Пеппера. Вони з Максом разом навчалися в коледжі й час від часу обмінювалися інформацією. Щоправда, у Макса виникли певні сумніви, адже Малкольм був британським підданим і патріотом. Чи схоче він ділитися відомостями, що можуть дискредитувати його батьківщину?

Раптом запрацювала машина, що приймала повідомлення. Між гумових коліщат з’явилася паперова стрічечка. Оператор скочив на ноги й підійшов до апарату. Прочитав початок і кивнув до Пеппера:

— Мсьє, це для вас!

У натовпі почали перешіптуватися. На Макса дивилися десятки цікавих очей. Низенький дідуган у чалмі радісно усміхнувся йому.

Коли оператор переконався, що повідомлення повністю отримане, він відірвав стрічку, поділив її на рядки й наклеїв на чистий телеграфний бланк. Потім склав аркушик, запечатав у конверт і передав його своєму начальнику. Макс квапливо підвівся, заплатив за рахунком, забрав повідомлення й вийшов на вулицю.

Босуелл стовбичив на розі вулиці під пальмою і пихкав своєю смердючою сигарою.

— Надто довго, — докірливо промовив він. — Якщо досі Уїлсон ні про що не підозрював, то зараз він не подарує нам такої тривалої відсутності. Тобі вдалося щось з’ясувати?

Макс утомлено посміхнувся.

— Ми отримали відповідь, а це головне, — він помахав конвертом.

— Що там?

Макс розірвав конверт довгим нігтем лівого мізинця і витяг бланк.

— «Вітаю, Максе, — прочитав він. — Крапка. Отримав твій запит. Крапка. Знайти інформацію виявилося непросто. Крапка. Справу тримають у секреті. Крапка. Французького астронома Франсуа Лакомба вбито на дуелі Джейбсом Уїлсоном. Крапка. Її величність призначила судовий розгляд. Крапка. Газети мовчать. Крапка. Дипломатичні відносини між Францією й Англією прохолодні. Крапка. Ви маєте якнайшвидше залишити Дакар. Крапка. Бажаю успіху. Крапка. Малкольм».

— Дай глянути! — Босуелл вихопив бланк із Максових рук. — Не може бути! — схвильовано вигукнув фотограф. — Адже Франсуа Лакомб був одним із корифеїв астрономічної науки наших днів! Він зовсім недавно прибув із Парижа до Лондона, щоб зробити там свою доповідь…

— І чим усе це для нього закінчилося? — похмуро зауважив Макс. — Але чому ж власті не заарештували Уїлсона? У Сполучених Штатах його б затримали доти, аж поки не було б з’ясовано всі обставини справи.

— Але ж ідеться про Великобританію, друже, — у словах Гаррі прозвучала неприхована гордість. — Це означає, що до справи долучилися певні високопосадовці. І не забувай, Уїлсон має величезний авторитет у цих колах. Малкольм пише, що відбулася дуель, а в таких випадках слідство найчастіше заходить у глухий кут. Неспроможним виявляється й суд. Хоча це і варварський спосіб розв’язання суперечок, але в таких країнах, як Англія, Франція й Іспанія, до дуелі й досі ставляться шанобливо. Питання честі — що тут поробиш!

— Ти і справді вважаєш, що це була чесна дуель? — Макс похитав головою. — Уїлсон хотів отримати інформацію, і він це зробив. Кажу тобі, це дуже небезпечна людина.

Босуелл похмуро кивнув.