Розділ «Герман Брох Смерть Верґілія»

Звідти веде під Тарпею і під Капітолій, що нині

Золотом сяє, колись же був дикими вкритий корчами.

Вже і тоді забобонні жахи цих ось місць полохливу

Людність лякали, й тоді уже лісу і скелі боялись.

«Глянь, — каже, — гай цей і пагорб цей, лісом укритий, займає

Бог невідомий якийсь, хоч вірять і в те аркадійці,

Що і самого Юпітера бачили часто, як чорну

Тряс він егіду своєю правицею й хмари громадив.

Бачиш, крім того, ці городи два, ці розвалені мури,

Рештки, що тут залишились, як спомин по давніх героях.

Замок цей — батько наш Янус, а той — Сатурн заснував тут,

Янусів замок — Янікул, Сатурнія — звався Сатурнів.

Так, розмовляючи, скоро й до вбогого житла Евандра

Вже підійшли і ревучі побачили череди всюди,

Бачили їх і на Римському ринку, й на величних Каринах.

Як до домівки прийшли, він промовив: «На ці ось пороги

Сам Алкід переможний вступав, і його тут гостила

Царська оселя оця. Тож гідний будь бога і важся,

Гостю, багатств не цінити і не осуди нашу вбогість».

Так він сказав і під покрив маленького дому Енея