Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ ПАРИЖ»

Фальшивомонетники


І


Повернення до Парижа не принесло йому ніякої радости.

Флобер

«Сентиментальне виховання».

ЩОДЕННИК ЕДУАРА

22 вересня

Спека. Нудьга. Повернувся до Парижа на тиждень раніше.

Я завжди й повсюди з’являюся раніше, ніж мене кличуть. Це не так надмір старанности, як цікавість. Бажання випередити події. Я ніколи не вмів притлумлювати свої пориви.

Повів Бориса до діда. Софроницька, яка ходила попередити його напередодні, повідомила мені, що пані де Лаперуз перебралася до притулку для старих. Ох, як гора з пліч!

Подзвонивши, я залишив хлопця перед дверима, а сам пішов. Мені здалося, що з мого боку ліпше не бути присутнім при першій зустрічі діда й онука, я боявся, що старий почне надміру дякувати мені. Потім я спробував розпитати хлопця, як усе було, але нічого не домігся від нього. Софроницька, з якою я знову зустрівся, сказала мені, що малий майже нічого не розповів і їй. Коли через годину вона прийшла забрати Бориса, як було між нами домовлено, двері їй відчинила служниця. Увійшовши, Софроницька побачила, що старий, сидячи в кріслі, розмовляє з якимись двома дамами. Хлопець, чимось невдоволений, сидів, насупившись, у протилежному кутку кімнати.

— Дивна річ, — сказав Лаперуз, що здавався дуже спантеличеним. — Він був дуже веселий, і раптом ця веселість куди й ділася. Мабуть, йому трохи бракує терпіння.

Мабуть, було помилкою надто довго залишати їх наодинці.

27 вересня

Сьогодні вранці зустрів Моліньє, біля Одеону. Поліна й Жорж повертаються лише післязавтра. З учорашнього дня Моліньє перебував у Парижі сам-один, тому нічого дивного, що він, здається, дуже зрадів, зустрівши мене. Ми пішли трохи посидіти на лаві в Люксембурзькому саду в чеканні обіду, бо домовилися пообідати разом.

Розмовляючи зі мною, Моліньє вдається до жартівливого, іноді навіть грайливого тону, певно, думаючи, що такий тон сподобається митцю. Враження таке, ніби він намагається показати, що він іще молодий і бадьорий.

— У глибині душі я ще зберіг палкі почуття, — заявив мені він.

Я зрозумів, що він хотів сказати «зберіг потяг до розпусних утіх». Я посміхнувся, — так посміхаються, почувши, як жінка вихваляється тим, що в неї гарні ноги, — посміхнувся посмішкою, що означала: «Повірте, що я в цьому ніколи не сумнівався». Досі я завжди бачив у ньому лише суддю. Нарешті з-за цієї мантії визирнула й людина.

Я зачекав, поки ми посідали за стіл у закладі Фуайо, щоб заговорити з ним про Олів’є. Я сказав йому, що чув новини про нього від одного з його друзів і що той розповів, ніби Олів’є подорожує на Корсиці з графом де Пасаваном.

— Атож, це друг Венсана, який попросив його дозволити Олів’є вирушити з ним у цю подорож. А що Олів’є склав свій іспит на бакалавра просто блискуче, то мати не наважилася відмовити йому вирушити в цю подорож, бо він дуже хотів поїхати з графом де Пасаваном. Граф — літератор, ви повинні його знати.

Я не став приховувати, що я далеко не в захваті ані від літературної продукції цього графа, ані від його особи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фальшивомонетники » автора Жід А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ ПАРИЖ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи