Розділ «Частина третя»

– Я мав такі припущення, – сказав Симон, заходячи в ліфт. – Зубні щіточки належали родині Іверсен. Я помітив, що вони зникли з ванної кімнати після вбивства. Йдеться про частковий збіг з ДНК Айнете Іверсен, так?

Карі швидко глянула на Симона, який тріумфально підніс руку.

– Ні, – відповів голос судово-медичного експерта, – насправді ми не мали ДНК Айнете Іверсен у нашій базі даних.

– А-а, ні? Тоді як же…

– Це невпізнана жертва вбивства.

– Ви знайшли зв’язок між двома з тих трьох зубних щіточок і невпізнаною жертвою вбивства? Невпізнаною в розумінні…

– У прямому розумінні. Дуже юна і геть мертва особа жіночої статі.

– Наскільки юна? – запитав Симон, зупинивши погляд на дверях ліфта, що почали зачинятися.

– Молодша, ніж ми зазвичай отримуємо.

– Перепрошую?

– Чотиримісячний плід.

Мозок Симона насилу спромагався обробляти інформацію.

– Айнете Іверсен зробила пізній аборт, так?

– Ні.

Вона не… Тоді хто ж… Холера!

Симон заплющив очі і притулився лобом до стінки ліфта.

– Роз’єдналося? – запитала Карі.

Симон кивнув.

– За мить виходимо з ліфта, – сказала вона.

Хлопець двічі проколов липку стрічку. Під кожною ніздрею. І Арілд Франк пожадливо втягнув у легені нові секунди життя. Все, чого він хотів зараз, – це жити. Цьому єдиному інстинкту корилось його тіло.