Розділ «Частина третя»

Вона вмить стулила рота, побачивши, якими очима витріщився на неї Симон.

– А звісно ж! Ти права!

– Хто, я?

Симон підхопився. Тоді знову сів. Ляснув по столу долонею.

– Він не турбується про те, що його особистість викриє поліція. Він непокоїться, що на це спроможеться хтось інший.

– Він боїться, що хтось прийде по його душу?

– Так. Або, можливо, він не хоче когось насторожувати своєю присутністю. Але водночас…

Симон взявся за підборіддя рукою і тихо вилаявся.

– Водночас що?…

– Усе набагато складніше. Тому що водночас він зовсім не ховається. Вбивство Калле в такий спосіб – це явне повідомлення комусь.

Симон роздратовано відкинувся на спинку і хитнувся назад зі стільцем. Вони сиділи мовчки в темряві, що дедалі густішала навколо них, а вони того й не помічали. Симон першим порушив мовчання.

– Мене не полишає думка, що життя Калле закінчилося так само, як життя деяких з його клієнтів. Дихальна недостатність внаслідок передозування. Наче вбивця – такий собі ангел помсти. Тобі це ні про що не говорить?

Карі похитала головою.

– Тільки те, що вбивство Айнете Іверсен не відповідає цій логіці: наскільки мені відомо, вона нікому не прострілювала груди.

Симон підвівся. Підійшов до вікна і подивився на вуличні ліхтарі. Під вікнами прогуркотіли два пацанчики на скейтах. Обидва підлітки були у фуфайках з каптурами.

– Ой, я геть забула, – вигукнула Карі. – Один зв’язок я таки знайшла. Між Пером Воланом і Калле Фаррісеном.

– Тобто?

– Я розмовляла з одним інформатором, якого знаю з часів роботи у відділі боротьби з наркотиками. На його думку, дуже дивно, що дві людини, що так добре знали одна одну, загинули у такий короткий проміжок часу.

– Волан знав Фаррісена?

– Так. Добре знав. Аж надто добре, як на мого інформатора. І ще одне. Я перевірила особову справу Калле. Його неодноразово допитували у справі про вбивство кілька років тому. Його навіть взяли під варту. Особу жертви не було встановлено.