Розділ «Частина третя»

– Навіщо о такій порі?

Симон стенув плечима.

– Іноді, коли не можеш повернутися додому з хорошими новинами, відтягуєш повернення, наскільки є змога.

– Що ти маєш на увазі?

Симон проігнорував її запитання.

– Чого ти хочеш?

– Я зробила так, як ти звелів: перетрусила всі архіви, шукала всі можливі й неможливі зв’язки між убивством Іверсен і потрійним убивством на фабриці. І не знайшла бодай натяку на зв’язок.

– Тобі, звісно, зрозуміло, що це не виключає існування такого зв’язку, – сказав Симон і перегорнув сторінку на веб-сайті.

Карі відсунула стілець і сіла.

– Якщо він є, то я точно не можу його знайти. І у мене дуже пильне око. І я думаю…

– Думати завжди корисно.

– …можливо, все простіше: грабіжник нагледів дві нагоди: будинок Іверсенів і підпільну фабрику наркотиків. З першого пограбування він виніс досвід, що треба завжди вибити з жертви шифр до сейфа, перш ніж її вбивати.

Симон підняв очі від комп’ютера.

– Грабіжник, що вже застрелив двох людей, марнує півкіло «супербою» вуличною ціною в півмільйона крон, щоб забити свою третю жертву?

– Бйорнстад гадав, що це бандитська розбірка; і в такий спосіб нападники дали знак своїм конкурентам.

– Офіцере Адель, гангстери, відправляючи повідомлення, не витрачають півмільйона на поштові марки.

Карі відкинула голову і зітхнула.

– Айнете Іверсен, ясна річ, не була причетна до торгівлі наркотиками і не плуталася з таким, як Калле Фаррісен. Щодо цього, я думаю, ми можемо бути впевнені.

– Але зв’язок є, – наполягав Симон. – Чого я не можу второпати, то це – чому тепер, коли ми розкрили саме те, що він намагається приховати: тобто що існує цей самий зв’язок, – ми досі не здатні визначити, в чому, власне, цей зв’язок полягає? Якщо він насправді аж такий туманний, навіщо тоді вбивця докладав стільки зусиль, щоб приховати, що за обома вбивствами стоїть одна й та сама особа?

– Можливо, він приховує це не для того, щоб заплутати нас, – позіхнула Карі.