– Ти тут мешкав, – заявила вона.
Він кивнув ствердно.
– Ти дуже схожий на свою матір.
Він похмуро всміхнувся.
– Так усі казали.
– Казали?
– Моїх батьків уже нема на світі.
– Тобі їх бракує?
Вона вмить побачила, як змінився вираз його обличчя. Як простим, майже банальним питанням вона його вразила, наче увігнавши клинок у незахищене кольчугою місце. Він двічі кліпнув очима, розтулив і стулив рота, так ніби від несподіваного і пронизливого болю втратив дар мови. Він кивнув і обернувся до кавоварки, щоб поправити кавник, що й без того правильно стояв у нагрівачі.
– Твій батько на тих фотографіях видається дуже вольовим.
– Таким він і був.
– У ліпшому сенсі?
Він знову повернувся до неї.
– Так, у ліпшому сенсі. Він дбав про нас.
Вона кивнула. Вона думала про свого власного батька, який уособлював протилежний тип характеру.
– А ти потребував турботи?
– Так, – коротко всміхнувся він, – потребував.
– А в чім річ? Ти про щось подумав?
Він знизав плечима.
– Про що? – повторила вона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Ю Несбьо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 21. Приємного читання.