Розділ «Чвара королів»

— Звідки ти дізнався? — запитав Старий Ведмідь. — Від однієї з Крастерових дружин?

— Так, пане воєводо, — зізнався Джон. — Але краще не питайте, від якої саме. Вона була нажахана і просила про поміч.

— У світі повно людей, Джоне, які потребують допомоги. Але декому з них не завадило б знайти трохи мужності й допомогти собі самим. Крастер зараз лежить на поді, смердить вином і не тямить себе. Поруч з ним лежить нова гостра сокира. Якби я був у їхній шкурі, то назвав би ту сокиру «Почута молитва» і поклав би край такому життю.

«Якби ж то». Джон подумав про Йолю та її сестер. Їх дев’ятнадцять, а Крастер один, але…

— Але якби Крастер помер, то був би для нас чорний день. Твій дядько міг би розповісти, скільки наших розвідників знають Крастерів Дитинець як рятунок від смерті.

— Мій батько… — Він завагався.

— Кажи, Джоне. Якщо маєш щось на думці, то кажи.

— Мій батько колись казав, що деяких людей не варто мати на своєму боці, — закінчив Джон. — Значковий пан, що чинить неправедне свавілля, безчестить свого зверхнього володаря, не тільки самого себе.

— Крастер сам собі володар. Він нам обітниць не давав і нашим законам не кориться. Ти маєш чесне серце, Джоне, та засвой одну істину. Ми не можемо виправити весь світ. Це не наш клопіт. Нічна Варта веде свою власну війну.

«Власну війну. Не забути б.»

— Ярман Парогач каже, що скоро мені стане у пригоді мій валірійський меч.

— Справді? — Мормонт здавався невдоволеним. — Крастер багато чого розповів минулого вечора і підтвердив досить моїх страхів, щоб я під його дахом і заснути не зміг. Манс-Розбишака збирає своїх людей разом у Мерзляках. Ось чому спорожніли села. Ту саму оповідь чув пан Денис Малістер від дичака, схопленого його людьми у Кугаві. Але Крастер повідомив точне місце, а це вже зовсім інша справа.

— То він там будує місто чи збирає військо?

— Якби ж я знав. Питань багато. Скільки там дичаків? Скільки з них чоловіків, здатних тримати зброю? Ніхто цього не знає. Мерзляки — це сувора, негостинна місцина, крижана та кам’яна пустка. Багато людей там довго не прогодуєш. Такий збір може мати лише одну мету. Манс-Розбишака хоче вдарити на південь, увійти до Семицарства.

— Дичаки вже раніше вдиралися до держави. — Джон чув оповідки від Старої Мамки та маестра Лювина, ще у Зимосічі. — Раймун Рудобородий повів їх на південь за часів діда мого діда. А ще перед тим був король на ймення Бард Баель.

— Еге ж. А задовго до них приходив Рогатий Князь і брати-королі Гендель та Горн, а у стародавні часи — Джорамун, що засурмив у Ріг Зими і розбудив велетнів у надрах землі. Кожен з них або розбився об Стіну, або був розбитий силою Зимосічі далеко за нею… та від Нічної Варти зараз лишилася сама тінь, а хто ще стане проти дичаків, окрім нас? Князь Зимосічі мертвий, його спадкоємець повів свою силу на південь проти Ланістерів. Кращого часу для дичаків годі й шукати. Я знав Манса-Розбишаку, Джоне. Так, він кривоприсяжець… але має очі, щоб бачити, і ще ніхто не смів назвати його слабкодухим.

— То що ж нам робити? — спитав Джон.

— Знайти його, — відповів Мормонт. — Стати до бою. І зупинити.

«Три сотні», подумав Джон, «проти усієї люті дикої пустки». Пальці самі собою згиналися та розгиналися.

Теон II