Розділ десятий

— Ви стежили за мною, — сказав я. — Це ви повбивали отих овець. Це ви убили Мартіна.

— Хто — я? — спитав незнайомець безневинним голосом. — Особисто я нікого не вбивав.

— Але ж ви — витвір, хіба ж ні?

— Це вони мене так називають, — відказав він.

Я ніяк не міг зв’язати все докупи. Нашого двірника я не бачив відтоді, як моя мати найняла замість нього іншого працівника, а пан Беррон зник з мого життя після того, як я скінчив восьмий клас. Невже вони — він — увесь цей час стежили за мною?

— Звідки ви дізналися, де мене знайти?

— Ну що ти, Джейкобе, ти сам мені про себе все розповідав. Звісно, приватно й по секрету, — сказав чоловік, знову змінивши акцент. Тепер то був голос жителя центральних штатів, розважливий голос освіченої людини. І з останніми словами він підсвітив себе променем свого ліхтаря.

Борода, яку я бачив іще вчора, щезла. Тепер у мене не лишилося жодного сумніву.

— Лікаре Голан, — сказав я слабким шепотом, який розчинився у торохтінні дощових краплин.

Мені пригадалася наша телефонна розмова кілька днів тому. Пригадався шум на задньому плані — лікар сказав, що він у аеропорту. Але він не зустрічав там своєї сестри. Він вирушав за мною.

Я позадкував і прихилився до лотка з тілом Мартіна; у голові мені запаморочилося, а тіло заніміло.

— Ага, сусід, — сказав я. — Отой старий, що поливав газон у той вечір, коли загинув мій дідо. То теж були ви.

Лікар Голан усміхнувся.

— Але ж ваші очі!

— Контактні лінзи, — пояснив він, виколупуючи одну з них пальцем і оголюючи біле очне яблуко без зіниці. — Гарні штуки навчилося виробляти сучасне людство, еге ж? Відповідаючи на кілька твоїх можливих наступних запитань, скажу, що так, я справді дипломований терапевт, бо мене давно цікавила свідомість звичайних людей. Але, попри те що наші сеанси базувалися на неправдивому припущенні, я не думаю, що вони були даремною тратою часу. Я навіть міг би й далі допомагати тобі, чи то — ми могли б і далі допомагати один одному.

— Благаю, Джейкобе, не слухай його, — сказала Емма.

— Не турбуйся, — відповів я. — Колись я йому довірився. Але я не повторю цієї помилки.

А Голан вів далі, немовби й не почувши мене.

— Я можу гарантувати тобі безпеку і гроші. Можу повернути тобі колишнє життя, Джейкобе. Все, що ти муситимеш робити, — це співпрацювати з нами.

— З нами?