— …згуртовані армади з героїчними екіпажами…
— А може, ми вже в бою, — не здавався Білл.
— …грім атомних гармат і яскраве полум’я стрімких торпед…
— Так, мабуть, уже вступили. Здається, тепліше, відчуваєш, Білле? Давай роздягнемося — якщо почнеться справжня битва, у нас не буде часу.
— Ану, по місцях, — ревнув першого класу Сплін, підскочивши, немов газель, до ряду запобіжників: на ньому були лише брудні шкарпетки і татуїровані відзнаки, його звання.
Раптом щось десь затріщало і Білл відчув, як заворушилося коріння його коротко обстриженого волосся.
— Що це? — зойкнув він.
— Вторинний розряд з цього пакета запобіжників, — показав Тембо. — Усе, пов’язане з цим розрядом, засекречено, але я чув, що так буває, коли один з екранів піддається радіаційній атаці: мірою перевантаження він змінює кольори спектра від зеленого до синього, потім до ультрафіолетового, поки врешті стає чорним — і екран проривається.
— Звучить не дуже приємно.
— Я ж казав тобі, що то тільки чутки. Матеріали засекречено…
— ОСЬ ВОНО!!!
Тріскучий удар розколов вологе повітря запобіжникового відсіку, і пакет запобіжників запалав, задимів, обвуглився. Один з них тріснув навпіл, сипонувши в різні боки скалками, немов шрапнеллю. Запобіжникові стрибали, хапали запобіжники, міняли їх спітнілими руками, ледве видимі один одному в пасмах диму. Запобіжники було поставлено на місця, й на мить запала тиша, яку порушували тільки пискливі сигнали з екрана зв’язку.
— Сучий син! — пробурмотів першого класу Сплін, відпихнувши з дороги запобіжник, і рвонувся до екрана.
Його мундир висів на гачку поруч, і він вліз в нього, перш ніж ударити по перемикачу. Сплін саме застібав останній ґудзик, коли екран просвітлів. Він віддав честь — отже на зв’язку, певно, офіцер. Білл не бачив екрана, тож не міг твердити напевне, але голос мав той безпідборідно-зубатий тон, який у нього став асоціюватися з офіцерами.
— Ви забарилися з відповіддю, першого класу Сплін… Можливо, другого класу Сплін буде меткішим?
— Зжальтеся, сер… Я літня людина, — він упав навколішки, благаючи, але завдяки цьому зник з поля зору екрана.
— Встань, ідіоте! Ви відремонтували запобіжники після останнього перевантаження?
— Ми замінюємо, сер, не ремонтуємо…
— Мене не цікавить твоя технічна абракадабра, свинюко! Відповідай прямо!
— Усе в порядку, сер. Діємо без затримок. Жодних скарг, ваша милість.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Білл - Герой Галактики» автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КНИГА ПЕРША“ на сторінці 23. Приємного читання.