Розділ «Як важливо бути поважним»

Елджернон (затинаючись). О! Ні!.. Банбері не тут мешкає. Банбері зараз в зовсім іншому місці. Власне, він уже помер.

Леді Брекнел. Помер? Коли містер Банбері помер? Його смерть мала б настати раптово.

Елджернон (легкодумно). Та! Я сам сьогодні прибив Банбері. Я хочу сказати – бідолаха Банбері помер сьогодні вдень.

Леді Брекнел. А від чого він помер?

Елджернон. Банбері? Та він просто вибухнув.

Леді Брекнел. Вибухнув! Може, він став жертвою революційного насильства? Я не думала, що містер Банбері цікавиться соціальною проблематикою. Але якщо він мав ці нездорові нахили, то так йому й треба.

Елджернон. Дорога тітонько Оґесто, його просто викрили! Лікарі зірвали з Банбері машкару живої людини, тож він і помер.

Леді Брекнел. Здається, він занадто покладався на рекомендації лікарів. Проте мені приємно дізнатись, що він кінець-кінцем зважився на якийсь реальний напрямок дій, керуючись медичними порадами. А тепер, коли ми вже позбулись містера Банбері, чи можу я запитати вас, містере Ворзінґ, хто ця юна особа, яку, гадаю, не зовсім пристойним чином тримає за руку мій небіж Елджернон?

Джек. Ця леді – міс Сесілі Кард’ю, моя вихованка.

Леді Брекнел холодно вклоняється Сесілі.

Елджернон. Ми з Сесілі, тітонько Оґесто, взяли заручини й збираємось одружуватись.

Леді Брекнел. Перепрошую?

Сесілі. Містер Монкріф і я взяли заручини й збираємось одружуватись, леді Брекнел.

Леді Брекнел (здригнувшись, підходить до канапи й сідає). Я щось не розумію – може, й справді повітря в цій частині Гертфордширу діє надто збудливо, через що кількість заручин тут значно перевищує норми, приписані статистикою. Але деякі попередні запитання з мого боку, гадаю, не завадять. Містере Ворзінґ, ви не скажете, чи міс Кард’ю теж якось причетна до одного з найбільших лондонських вокзалів? Мені просто цікаво знати. До вчорашнього дня я навіть не уявляла, що є прізвища або й особи, походження яких пов’язане з кінцевими станціями.

Джек (ледве тамуючи обурення, говорить чітко й холодно). Міс Кард’ю – онука покійного містера Томаса Кард’ю, координати: Белґрейв-сквер, будинок 149, Півд. Захід, Лондон; Джервез-парк, Доркінґ у графстві Сарі; Споран у графстві Файфшир, Північна Британія.

Леді Брекнел. Це звучить досить переконливо. Три адреси завжди викликають довіру до їхнього власника, навіть коли він крамар. Але як можна упевнитись у достовірності цих даних?

Джек. Я спеціально зберігаю «Придворний довідник» за належний період. Він до ваших послуг, леді Брекнел.

Леді Брекнел (похмуро). Мені траплялись прикрі похибки в цьому виданні…

Джек. В ролі повіреного міс Кард’ю виступає фірма добродіїв Маркбі, Маркбі й Маркбі, Лінкольн Інн Філдс, будинок 149-А, західна центральна округа Лондона. Вони залюбки нададуть вам будь-яку детальнішу інформацію, контора відкрита від десятої до четвертої години.

Леді Брекнел. Маркбі, Маркбі й Маркбі? Це фірма дуже авторитетна у своєму колі. Я навіть чула, що одного з Маркбі іноді бачать серед гостей на поважних вечірках. Так що наразі я задоволена.