Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек. Елджі, прошу тебе по-доброму, – ушивайся звідси.

Елджернон. Ти не можеш спровадити мене без обіду. Це абсурд. Я ніколи нізвідки не йду, не пообідавши. Ніхто так не робить, крім хіба вегетаріанців і тому подібних людців. А ще ж я недавно домовився з доктором Чезюблом, щоб він за чверть до шостої вихрестив мене на Ернеста.

Джек. Друзяко, чим швидше ти викинеш з голови цей дур, тим буде краще. Сьогодні вранці я договорився з доктором Чезюблом, щоб він вихрестив мене о пів на шосту – ясна річ, давши мені ім’я Ернест. Таке бажання Ґвендолен. Тож ми з тобою не можемо обидва вихреститись на Ернеста. Оце був би таки абсурд. Крім того, я маю цілковите право на хрещення. Нема ніяких доказів, що хтось колись мене вихрестив. Дуже ймовірно, що мене взагалі не хрестили, такої ж думки й доктор Чезюбл. А щодо тебе все виглядає зовсім інакше. Ти то вже безперечно вихрещений.

Елджернон. Так, але після того мене ні разу не хрестили.

Джек. Нехай і так, але раз ти вже був хрещений. Оце важливо.

Елджернон. Згоден. Зате я тепер знаю, що можу витримати цю процедуру. А тобі, якщо ти не зовсім певен, чи проходив її, досить небезпечно піддаватись цьому ризику. Це може зашкодити твоєму здоров’ю. Ти ж, мабуть, не забув, що одна дуже близька до тебе особа тиждень тому ледь не померла в Парижі від гострої застуди?

Джек. Але ти сам казав, що гостра застуда – не спадкова чи щось у цьому роді.

Елджернон. Такою її вважали раніше, це правда, – але хто зна, як воно тепер. В науці весь час робляться великі відкриття.

Джек. Добре, але що ж ти, Елджі, збираєшся робити?

Елджернон. Нічого. Це я намагаюсь робити останні десять хвилин, а ти докладаєш усіх зусиль, щоб відвернути мою увагу від цієї роботи.

Джек. Ну то я тоді піду в сад побачити, де там Ґвендолен. Вона – я певен – чекає на мене.

Елджернон. А я знаю про Сесілі, що вона чекає на мене – судячи з того, як вона вкрай холодно повелася, – отож тому й не вийду в сад. Коли чоловік робить саме те, чого жінка від чоловіка сподівається, то вона про нього майже не думає. Чоловік повинен завжди робити те, чого жінка не сподівається – так само, як повинен і говорити те, чого вона не розуміє. Тоді можна бути певним, що в них цілковита обопільна симпатія.

Джек. Це ж нісенітниця. Ти завжди говориш нісенітниці.

Елджернон. Набагато розумніше, братчику, говорити нісенітниці, ніж їх слухати, – хоч так, на жаль, досить рідко робиться, що б там хто не завважував з цього приводу.

Джек. Я не слухаю тебе. Я не можу тебе слухати.

Елджернон. Е! Це тільки фальшива скромність. Ти чудово знаєш, що можеш слухати мене, коли натужишся. Ти завжди себе недооцінюєш – абсурдна річ, як на теперішні часи, коли навколо повно зарозумільців. Джеку, ти знов узявся за оладки! Ти не повинен їх їсти. Їх тільки два залишилося. (Відсовує таріль.) А я ж тобі казав, що оладки мені особливо подобаються.

Джек. Але я ненавиджу булочки до чаю.

Елджернон. Тоді чого ж ти дозволяєш частувати цими булочками своїх гостей? Що за уявлення в тебе про гостинність!

Джек (роздратовано). Ет! Це не по суті, ми ж не обговорюємо проблему булочок до чаю. (Сердитим тоном.) Ти, Елджі, зовсім божеволієш. І ніколи не дотримуєшся суті розмови.

Елджернон (повільно). Не дотримуюсь, бо це завжди завдає мені болю.