Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек (вкрай роздратовано). Це страшенно добре з вашого боку, леді Брекнел! Мені приємно повідомити вас, що я крім того маю свідоцтва про народження та хрещення міс Кард’ю, довідки й посвідки про коклюш, щеплення віспи, конфірмацію, кір у двох різновидах – німецькому та англійському.

Леді Брекнел. О, життя, повне пригод, як я бачу! Хоч це й трохи занадто збурливо для такої юної дівчини. Щодо мене, то я не прихильниця передчасної досвідченості. (Підводиться й дивиться на годинника.) Ґвендолен! Нам пора збиратись у дорогу. Ми не можемо гаяти ні хвилини. Хоча це суто для проформи, містере Ворзінґ, але я ще мушу спитати у вас, чи має сама міс Кард’ю сякий-такий статок?

Джек. О! Та близько ста тридцяти тисяч фунтів у державних цінних паперах. Це й усе. Прощавайте, леді Брекнел. Дуже приємно було з вами познайомитись.

Леді Брекнел (знов сідаючи). Хвилиночку, містере Ворзінґ. Сто тридцять тисяч фунтів! І в державних цінних паперах! Міс Кард’ю виглядає на вельми привабливу юну леді, як я ближче придивляюсь до неї. У наш вік мало хто з дівчат має такі по-справжньому вартісні риси, які не тільки тривкі, а ще й зростають з часом. Ми живемо, на жаль, у показушну добу. (До Сесілі.) Підійдіть сюди, голубонько. (Сесілі підходить.) Гарненьке дитя, але сукня у вас простувата і волосся майже таке, яким його створила природа. Та це все легко можна виправити. Достатньо кваліфікована французька камеристка за дуже короткий проміжок доможеться справжнього дива. Пригадую, я порекомендувала таку камеристку юній леді Лансінґ і через три місяці навіть власний чоловік перестав її впізнавати.

Джек. А через шість місяців її вже й ніхто не впізнавав.

Леді Брекнел (гостро втуплюється в Джека, а за хвильку з привченим усміхом обертається до Сесілі). Поверніться, будь ласка, дитятко. (Сесілі робить круговий поворот.) Ні-ні, я збоку хотіла побачити. (Сесілі стає у профіль.) Я так і думала. З таким профілем ви можете розраховувати на успіх у товаристві. Дві слабини нашого часу – це відсутність принципу і відсутність профілю. Підборіддя трохи вище, голубонько. Стиль великою мірою залежить від того, як ви тримаєте підборіддя. Тепер його заведено тримати високо. Елджерноне!

Елджернон. Слухаю, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Профіль у міс Кард’ю такий, що вона може сподіватись на успіх у товаристві.

Елджернон. Сесілі – наймиліша, найдорожча й найгарніша дівчина в світі. А успіх у товаристві, як на мене, ламаного шеляга не вартий.

Леді Брекнел. Ніколи, Елджерноне, не висловлюйся зневажливо про товариство. Так чинять лише ті, хто не має до нього доступу. (До Сесілі.) Дитятко, ви, звичайно, знаєте, що в Елджернона нема нічогісінько, крім боргів. Але я не схвалюю шлюбів з розрахунку. Коли я одружувалася з лордом Брекнелом, за мною не було ніяких статків. Проте я і на мить не допускала думки, що це може стати перепоною для шлюбу. Отож, гадаю, мені слід благословити ваше одруження.

Елджернон. Дякую вам, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Сесілі, можете поцілувати мене!

Сесілі (цілує її). Дякую вам, леді Брекнел.

Леді Брекнел. Надалі можете називати мене «тітонька Оґеста».

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. З весіллям, я думаю, не варто зволікати.

Елджернон. Дякую, тітонько Оґесто.

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Щиро кажучи, я не прихильниця тривалих заручин. Бо при цьому обидві сторони можуть до шлюбу спізнати характер одне одного, а це ніколи не бажано.

Джек. Я перепрошую, що перебиваю вас, леді Брекнел, але ні про які заручини в даному разі нема й мови. Я опікун міс Кард’ю, і вона до повноліття не може одружуватись без моєї згоди. А я таку згоду категорично відмовляюся дати.