Розділ «Як важливо бути поважним»

Елджернон. Тоді як же бути, Сесілі?

Сесілі. Не знаю, містере Монкріф.

Леді Брекнел. Дорогий містере Ворзінґ, оскільки міс Сесілі виразно заявила, що не може чекати до тридцятип’ятирічного віку, заувага, яка, мушу сказати, свідчить про дещо нетерплячу натуру, – то я просила б вас переглянути своє рішення.

Джек. Але, дорога леді Брекнел, це питання залежить уже тільки від вас. Ту ж хвилину, як ви дасте згоду на моє одруження з Ґвендолен, я дуже охоче дозволю вашому небожеві взяти шлюб з моєю вихованкою.

Леді Брекнел (підводячись і гордо випростовуючись). Ви чудово знаєте, що ваша пропозиція абсолютно неприйнятна.

Джек. Тоді нам залишається ревна безшлюбність, та й годі.

Леді Брекнел. Такої долі я не передбачала для Ґвендолен… А Елджернон, звичайно, може сам за себе вирішувати. (дістає годинника.) Ходімо, люба… (Ґвендолен підводиться.)…ми вже пропустили п’ять чи шість поїздів. Якщо ми ще один пропустимо – це може викликати всілякі пересуди на станції.

Входить доктор Чезюбл.

Чезюбл. Усе готове для проведення хрестин.

Леді Брекнел. Хрестини, сер? Чи трохи не завчасно?

Чезюбл (оглядається ледь розгублено і показує на Джека й Елджернона). Ці два добродії виявили бажання невідкладно пройти обряд хрещення.

Леді Брекнел. В їхньому віці? Це безглуздо й безбожно! Елджерноне, я забороняю тобі приймати хрещення. І щоб я більш не чула про такі вибрики. Лорд Брекнел був би вкрай невдоволений, дізнавшись, на що ти витрачаєш свій час і гроші.

Чезюбл. Тобто я маю розуміти, що ніякого хрещення сьогодні не відбудеться?

Джек. Ситуація обертається так, докторе Чезюбл, що тепер, на мою думку, воно майже не має практичного сенсу для мене й Елджернона.

Чезюбл. Мені прикро чути від вас, містере Ворзінґ, такі висловлювання. Це віддає єретичними поглядами анабаптистів,[206] що їх я повністю спростував у чотирьох своїх неопублікованих проповідях. Вельми нелегко обговорювати таку проблему, як людські новонародини внаслідок хрещення. На думку отців церкви, хрещення – це свого роду нове народження. Проте коли йдеться про дорослих людей, то примусове вихрещення – якщо воно не стосується диких племен, – вважається, на жаль, неканонічним, отож я не гаятиму марно часу й вертаюся до церкви. Тим паче, що мене вже півтори години чекає в ризниці міс Призм, як мені щойно доповіли.

Леді Брекнел (здригаючись). Міс Призм? Ви сказали – міс Призм?

Чезюбл. Так, леді Брекнел. Зараз я матиму зустріч із нею.

Леді Брекнел. Добре, але дозвольте затримати вас на хвилинку. Йдеться про одну справу, яка має неабияке значення для лорда Брекнела і для мене. Чи не є ця міс Призм бридкою ззовні й ледь-ледь причетною до освіти?

Чезюбл (від обурення насилу стримуючи себе). Вона дама високої культури, і вигляд у неї цілком респектабельний.

Леді Брекнел. Тоді це явно та сама особа! А чи дозволите мені запитати, яка роль їй відведена у вашій господі?