Розділ «Як важливо бути поважним»

Дія третя

Вітальня в маєтку Ворзінґа. Сесілі й міс Призм сидять і пишуть кожна за окремим столом.

Міс Призм. Сесілі! (Сесілі не озивається.) Сесілі! Ви знову щось пишете у своєму щоденнику. Я вже, здається, декілька разів зауважувала вам, що це хвороблива звичка.

Сесілі. Я тільки – як і завжди – беру з вас приклад, міс Призм.

Міс Призм. Людина має право займатися самоаналізом лише тоді, коли вона повністю опанувала засади біметалізму.[205] І ні в якому разі перед тим. Я мушу нагадати вам, щоб ви повернулись до вивчення політичної економії.

Сесілі. Одна хвилинка, люба міс Призм. Річ у тому, що я тільки-но занотувала сьогоднішні події до другої години п’ятнадцяти хвилин, а о другій тридцять сталося це жахливе лихо.

Міс Призм. Я перепрошую, Сесілі, але саме о другій сорок п’ять доктор Чезюбл згадав ті дуже суворі настанови, що їх дотримувалась рання християнська церква стосовно шлюбу.

Сесілі. Я зовсім на доктора Чезюбла не посилалася. Я мала на думці трагічний розголос ситуації з містером Ернестом Ворзінґом.

Міс Призм. Я рішуче засуджую містера Ернеста Ворзінґа. Він абсолютно розбещений молодик.

Сесілі. Боюся, що він змушений таким бути. Тільки цим я можу пояснити його незвичайну привабливість.

Міс Призм (підводячись). Сесілі, я благаю вас – не дайте ошукати себе тими зовнішніми привабами, що їх може мати цей бідолаха.

Сесілі. Ох, повірте мені, міс Призм, таж зовнішні приваби – це єдине тривке, що мають у собі юнаки. А глибші риси в людському характері надто швидко розчиняються.

Міс Призм. Дитя моє, звідки ви набралися цих ідей? Такого ви ж не могли вичитати в тих навчальних книжках, які я діставала для вас.

Сесілі. А хіба в цих книжках є якісь ідеї? Щось я їх не знаходила. Я своїх ідей набралася… в саду.

Міс Призм. Якщо так, то вам явно шкодить тривале перебування на відкритому повітрі. Факт, що у вас, Сесілі, останнім часом розвинулась погана звичка заглиблюватись у думки. Ви повинні відмовитись від цього. Це не дуже по-жіночому… Та й чоловікам таке не подобається.

Входить Елджернон.

Містере Ворзінґ, а я думала… я сподівалася, що ви вже повернулись до Лондона.

Елджернон. Мій від’їзд ненадовго затримався. Я прийшов попрощатися з вами, міс Кард’ю. Мені сказали, що екіпаж для мене вже замовлено. І я не маю іншого вибору, як вертатись у холодний світ.

Сесілі. Я не зовсім розумію, містере Ворзінґ, що ви маєте на думці, вживаючи такий термін. Сьогодні, хоч це й червень місяць, – незвичайно тепло.

Міс Призм. Марнотратство притуплює відчуття.