Розділ «Як важливо бути поважним»

Сесілі. Ой, ні. (Прикриває щоденника долонею.) Розумієте, це просто записи думок і вражень молоденької дівчини, тобто вони призначені для друку. Ось коли цей щоденник вийде книжкою, ви неодмінно придбаєте його. Але прошу вас, Ернесте, говоріть, говоріть. Мені страшенно подобається записувати з голосу. Я зупинилася на «найвищій досконалості». Ви можете продовжувати. Я готова писати далі.

Елджернон (трохи спантеличено). Гм-гм!

Сесілі. Та не гмикайте, Ернесте. Коли хто говорить для запису, то має висловлюватись плавно й без гмикання. До того ж я не знаю, якими літерами занотувати ці гмики. (Записує в міру того, як Елджернон говорить.)

Елджернон (промовляє поспіхом). Міс Кард’ю, відколи сьогодні о дванадцятій тридцять я вперше побачив вашу чарівну й незрівнянну вроду, я не тільки став вашим жалюгідним рабом та служкою, але й, ширянувши в небо на крилах неймовірної амбіції, наважився закохатись у вас шалено, пристрасно, самовіддано і безнадійно.

Сесілі (відкладаючи перо). Ой, повторіть, будь ласка, все це! Ви говорите занадто швидко й занадто нечітко. Я вас прошу – прокажіть усе це ще раз.

Елджернон. Міс Кард’ю, відколи сьогодні о дванадцятій тридцять ви… я хотів сказати – відколи сьогодні о дванадцятій тридцять я вперше побачив вашу чарівну й незрівнянну вроду…

Сесілі. Так, я це записала, все гаразд.

Елджернон (затинаючись). Я… я… (Сесілі відкладає перо й дивиться з докором на Елджернона. Голос його звучить розпачливо.)…я не тільки став вашим жалюгідним рабом та служкою, але й, ширянувши в небо на крилах неймовірної амбіції, наважився закохатись у вас шалено, пристрасно, самовіддано й безнадійно. (Дістає годинника й дивиться на нього.)

Сесілі (скінчивши писати, підводить голову). Я б не вживала тут слово «безнадійно». Чи не здається вам, що воно не дуже доречне? (Невелика пауза.)

Елджернон (сполохано здригаючись). Сесілі!

Сесілі. Це початок зовсім нового абзацу? Чи за цим словом ітиме нота захоплення?

Елджернон (швидко й романтично). Це початок зовсім нового існування для мене, за яким ітимуть такі ноти захоплення, що все моє життя стане ніжною і безперервною симфонією Кохання, Хвали й Поклоніння.

Сесілі. Чогось мені не бачиться, щоб у цьому всьому був якийсь сенс. Одне ясно, що чоловіки ніколи не повинні намагатись диктувати жінкам. Вони ніколи не вміють робити цього як слід, а коли все-таки беруться за це, то завжди з язика у них зриваються несусвітні дурниці.

Елджернон. Мені байдуже, дурниці чи що там ще зривається у мене з язика. Я тільки одне знаю, що я закоханий у вас, Сесілі. Я кохаю вас і хочу, щоб ви були моєю. Я не можу без вас жити, Сесілі! Ви знаєте, що я кохаю вас. То ви одружитесь зі мною? Будете моєю дружиною? (Поривається до Сесілі й долонею доторкається до її рук.)

Сесілі (підводячись). Ой, через вас я зробила ляпку! А ваше освідчення – єдине справжнє за все моє життя. І я б хотіла, щоб воно було без плями.

Входить Мерімен.

Мерімен. Екіпаж чекає на вас, сер.

Елджернон. Передайте кучерові, щоб він прибув сюди через тиждень о цій самій годині.

Мерімен (дивиться на Сесілі, яка ніяк не реагує на слова Елджернона). Слухаю, сер.

Мерімен виходить.