Розділ «Як важливо бути поважним»

Ґрібсбі. Слухаю, сер.

Джек. Я сплачу цей борг мого брата, це буде останній борг, що я плачу за нього. То яка там сума?

Ґрібсбі. 762 фунти 14 шилінгів 2 пенси. Ой, та ще ж 5 шилінгів і 9 пенсів за екіпаж, найнятий задля вигоди клієнта.

Джек. Гаразд.

Міс Призм. На мою думку, ця щедрість досить безглузда.

Чезюбл (махаючи рукою). Серце має свою мудрість, – як і голова, міс Призм.

Джек. Чек сплачується фірмі «Паркер і Ґрібсбі», як я розумію?

Ґрібсбі. Так, сер. Тільки, будь ласка, не перекресліть чек. Дякую вам. (До доктора Чезюбла.) На все добре. (Доктор Чезюбл холодно вклоняється.) На все добре. (Міс Призм також холодно вклоняється. до Елджернона.) Маю надію ще стрітися з вами за якоїсь нагоди.

Елджернон. Сподіваюся, що цього не буде. У вас хибне уявлення про те, в якому товаристві джентльмен волів би спілкуватись. Та жоден джентльмен не схоче знатися з повіреним, який запроторює його в тюрягу на глухій околиці!

Ґрібсбі. Ваша правда, ваша правда.

Елджернон. До речі, Ґрібсбі: ви, Ґрібсбі, не поїдете назад до станції в цьому екіпажі. Екіпаж цей – мій. Його найнято задля моєї вигоди. Вам доведеться пішака добиратись до станції. І це, між іншим, дуже добре. Повірені надто мало ходять пішки. Я не знаю ані одного повіреного, що не потребував би цього моціону. Як правило, вони сидять цілий день за столом в духоті своїх контор, нехтуючи власні обов’язки.

Джек. Ви можете їхати в екіпажі, містере Ґрібсбі.

Ґрібсбі. Дякую, сер.

Ґрібсбі відходить.

Сесілі. День сьогодні такий спекотний, – правда, містере Чезюбл?

Чезюбл. Але в небі чутно грім.

Міс Призм. Атмосфера потребує чистішого повітря.

Чезюбл. А ви читали сьогоднішній «Таймс», містере Ворзінґ? Там дуже цікава стаття про поширення релігійних почуттів серед мирян.

Джек. Я газету відкладаю на післяобідній час.

З’являється Мерімен.