Розділ «Як важливо бути поважним»

Елджернон. Взяття під варту! Що ви під цим розумієте? У мене нема найменшого наміру звідси вибиратись. Я перебуватиму тут цілий тиждень. Я тут разом з братом. Якщо вам здається, що я, тільки-но приїхавши сюди, зараз же гайну до Лондона, то ви дуже помиляєтесь.

Ґрібсбі. Я тільки повірник. Я не вдаюся ні до якого насильства над особистістю. Судовий урядник, що має своїм обов’язком затримувати особу боржника, чекає в однокінному екіпажі надворі. Він має значний досвід у таких справах. Через це ми й вдаємось до його послуг. Але ви, безперечно, волієте радше сплатити борг.

Елджернон. Сплатити борг? А як я можу це зробити? Невже ви гадаєте, що я маю якісь гроші? Тоді ви справжній довбняк. Жоден джентльмен ніколи не має грошей.

Ґрібсбі. Я з досвіду знаю, що задля сплати такої послуги завжди знаходяться родичі.

Елджернон. Джеку, отже це тобі доведеться залагодити цю справу.

Джек. Будь ласка, містере Ґрібсбі, – дозвольте мені конкретніше ознайомитися з цим документом. (Гортає поданий йому чималенький блок паперів.) 762 фунти 14 шилінгів 2 пенси від жовтня місяця. Мушу завважити, що я за все своє життя не стикався з таким безоглядним марнотратством. (Передає документ докторові Чезюблу.)

Міс Призм. 762 фунти тільки за їжу! Мало пуття з молодика, що їсть так багато, та ще й так часто.

Чезюбл. Ми вже далеко відійшли від тих часів, коли домінували Вордсвортова скромність[204] в їжі й піднесеність у думках.

Джек. То як ви гадаєте, докторе Чезюбл, – мені таки треба сплатити цей велетенський братів рахунок?

Чезюбл. Мушу сказати, що я так не думаю. Це було б заохоченням його до подальшого розтринькування грошей.

Міс Призм. Що хто сіє, те нехай і жне. А ув’язнення якраз може бути дуже благотворним. Шкода тільки, що воно зводиться лише до двадцяти днів.

Джек. Я цілком з вами згоден.

Елджернон. Мій любий, який же з тебе сміхотун! Ти ж чудово знаєш, що насправді це твій борг.

Джек. Мій?

Елджернон. Так, і ти це знаєш.

Чезюбл. Містере Ворзінґ, якщо ви жартуєте, то зовсім недоречно.

Міс Призм. Це дике зухвальство! Саме те, чого я й сподівалася від нього.

Сесілі. І невдячність. Я цього не сподівалася.

Джек. Не звертайте уваги на те, що він каже. Він завжди так поводиться. Ти хочеш сказати, що ти не Ернест Ворзінґ, котрий живе в помешканні Б-4 в Олбені. Якщо ти вже на це пішов, то чому б тобі не заперечити, що ти мій брат? Чому?

Елджернон. Я просто не збираюся цього робити, друзяко, це було б абсурдом. Звичайно, я твій брат. Отож ти й мусиш сплатити за мене цей борг.