Розділ «Як важливо бути поважним»

Сесілі. Та що таке сталося, дядечку Джеку? Усміхніться ж бо! Ви маєте вигляд людини, в якої болять зуби, – а ось у мене для вас сюрприз. Знаєте, хто у нас в їдальні? Ваш брат!

Джек. Хто?

Сесілі. Ваш брат Ернест. Він приїхав півгодини тому.

Джек. Що за бздури! В мене нема ніякого брата.

Сесілі. Ой не кажіть! Хоч і як погано, може, повівся він з вами в минулому, все-таки це ваш брат. Ви не можете бути такі суворі, щоб відштовхнути рідного брата. Я покличу його сюди. І ви потиснете йому руку, – правда, дядечку Джеку? (Вбігає в дім.)

Чезюбл. Яка чудова новина! Та телеграма з Парижа, виходить, була жорстоким жартом людини, що хотіла погратись на ваших почуттях.

Міс Призм. Після того, як ми примирилися з цією втратою, несподіване його повернення мені здається особливо тривожним.

Джек. Мій брат в їдальні? Нічого не розумію. Це все чистісінький абсурд!

У сад виходить Елджернон руч-об-руч із Сесілі; вони повільно наближаються до Джека.

Джек. Сили небесні! (Киває Елджернонові, щоб забирався геть.)

Елджернон. Братчику Джоне, я приїхав з міста сказати тобі, що страшенно жалкую за всі ті клопоти, які ти мав через мене, і що я відтепер збираюся жити зовсім по-новому. (Джек пронизує його колючим поглядом і не бере простягнену йому руку.)

Чезюбл (до міс Призм). Цей молодик перейнятий добром. В його словах чути щире каяття.

Міс Призм. Але я цих раптових навернень не сприймаю. Вони притаманні розкольникам. І відгонять слабодухістю нонконформістів.

Сесілі. Дядечку Джеку, невже ви не потиснете руку рідному братові?

Джек. Я нізащо не потисну йому руки. Його приїзд сюди просто-таки обурливий. Він чудово знає, чому.

Чезюбл (до Елджернона). Юначе, ви побували на краю загибелі. Сподіваюся, це стане вам пересторогою. Коли ви з’явилися, ми саме були в жалобі з причини вашого скону.

Елджернон. Так он чого Джек у новому костюмі! Він зовсім йому не підходить. І краватка не та, що треба.

Сесілі. Дядечку Джеку, будьте поступливі! Кожна людина не без добра. Ернест щойно розповів мені про свого бідолашного немічного друга містера Банбері, якого він часто навідує. Тож певно той не обділений добрими почуттями, хто полишає всі лондонські розваги, аби посидіти біля ліжка хворого товариша.

Джек. То це він уже і про Банбері розбазікав?

Сесілі. Так, він усе мені розповів про бідного містера Банбері і страшний стан його здоров’я.