Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек. О, так.

Міс Призм (з гіркотою). Такими зазвичай є всі ті, що живуть лише задля власної насолоди.

Джек. Тут ідеться не про дитину, любий докторе, – хоч я й дуже люблю дітей. Справа в тому, що я сам хотів би пройти обряд хрещення, – і то сьогодні пополудні, – звісно, якщо ви маєте вільну часину.

Чезюбл. Але ж вас, містере Ворзінґ, вже хрестили, хіба ні?

Джек. Я не пам’ятаю цього.

Чезюбл. Отож ви маєте щодо цього певні сумніви?

Джек. Так, маю. Є такі обставини, пов’язані з моїм народженням і першими роками життя – їх ні до чого зараз згадувати, але вони спонукають до висновку, що я був покинутий, так би мовити, напризволяще. В усякому разі, про мене не дуже дбали. Але, звичайно, я б не хотів зайве утруднювати вас – може, в моєму віці вже запізно хреститись?

Чезюбл. Та ні, я зовсім не ригористично ставлюсь до цього обряду. Окроплення та й занурення в воду дорослих були звичайною практикою за часів первісної християнської церкви.

Джек. Занурення в воду? Ви хочете сказати, що…

Чезюбл. Не хвилюйтесь, окроплення буде цілком достатньо, воно навіть бажаніше. Погода ж у нас така мінлива… А о котрій годині вам бажано пройти цей обряд?

Джек. Десь так о годині п’ятій, якщо це вам зручно.

Чезюбл. Чудово, чудово! Якраз о цій порі я маю провести ще два хрещення. Йдеться про двійню, що недавно знайшлася в родині одного з ваших орендарів. У Дженкінса – візника й дуже роботящого чоловіка.

Джек. Але воно щось не дуже мене приваблює – хреститись разом з немовлятами! Це виглядало б на хлоп’яцтво. Може, краще о пів на шосту?

Чезюбл. Добре, добре! (Дістає годинника.) А тепер, любий містере Ворзінґ, я вже покину ваш дім скорботи. Я тільки прошу не перейматись надміру тим горем, яке спіткало вас. Те, що нам видається гірким випробуванням, часто є прихованим благословенням.

Міс Призм. А мені це видається благословенням дуже навіть явним.

З будинку виходить Сесілі.

Сесілі. Дядечку Джеку! Я така рада вас бачити! Але чом ви в такому жахливому костюмі? Перевдягніться чимшвидше!

Міс Призм. Сесілі!

Чезюбл. Дитя моє! Дитя моє!

Сесілі підходить до Джека, він сумовито цілує її в чоло.