Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек. Ґвендолен!

Ґвендолен. Так що ж ви, містере Ворзінґ, маєте сказати мені?

Джек. Ви ж знаєте, що я маю вам сказати!

Ґвендолен. Так, але ви цього не кажете.

Джек. Ґвендолен, ви згодні одружитися зі мною? (Стає навколішки.)

Ґвендолен. Звичайно, згодна, мій голубе. Як довго ви зволікали з цими словами! Боюся, що у вас дуже невеликий досвід з освідченнями.

Джек. Моя дорога і єдина, я ж нікого на світі не кохав, окрім вас.

Ґвендолен. Це так, але з чоловічого боку часто освідчуються задля практики. Я знаю, що мій брат Джеральд так чинить. Усі мої подруги казали мені це. А які у вас чарівні блакитні очі, Ернесте! Вони зовсім-зовсім блакитні. Сподіваюсь, ви завжди отак дивитиметесь на мене, особливо на людях.

Входить леді Брекнел.

Леді Брекнел. Містере Ворзінґ! Підведіться, сер, з цієї трипогибельної пози! Це зовсім непристойно.

Ґвендолен. Мамо! (Джек силкується підвестись, а Ґвендолен його стримує.) Вийди, будь ласка, в іншу кімнату. Тут третьому не годиться бути. Та й містер Ворзінґ ще не скінчив.

Леді Брекнел. Дозволь запитати: чого не скінчив?

Ґвендолен. Я, мамо, заручена з містером Ворзінґом. (Ґвендолен і Джек підводяться.)

Леді Брекнел. Вибач мені, але ти ще ні з ким не брала заручин. Коли тобі надійде пора стати зарученою, то я або твій тато, якщо здоров’я йому дозволить, поінформуємо тебе про це. Заручини для молодої дівчини мають бути сюрпризом – приємним чи неприємним, то вже як випаде. Це нікуди не годиться, щоб вона сама такі речі залагоджувала. А тепер, містере Ворзінґ, я маю кілька запитань до вас!

Джек. Це мені велика приємність – відповісти на всі ваші запитання, леді Брекнел.

Ґвендолен. Ви хотіли сказати – якщо знатимете відповіді на них. Мамині запитання іноді мають інквізиторський характер.

Леді Брекнел. Я свідомо хочу їх зробити досить інквізиторськими. А поки я проводитиму це розслідування, ти, Ґвендолен, почекаєш мене внизу в кареті.

Ґвендолен (докірливо). Мамо!

Леді Брекнел. В карету, Ґвендолен!

Ґвендолен підходить до дверей. Вона й Джек посилають одне одному повітряні поцілунки за спиною леді Брекнел, яка розгублено підводить погляд, наче не усвідомлюючи, до означає цей звук, а тоді раптом обертається.