Розділ «Як важливо бути поважним»

Лейн. Леді Брекнел і міс Ферфакс.

Елджернон рушає їм назустріч. Входять леді Брекнел і Ґвендолен.

Леді Брекнед. Доброго дня, любий Елджерноне, – сподіваюся, ти дуже добре себе ведеш?

Елджернон. Я почуваю себе дуже добре, тітонько Оґасто.

Леді Брекнел. Але це зовсім різні речі. Вони лише зрідка збігаються. (Завважує Джека і вітається з ним холодним порухом голови.)

Елджернон (до Ґвендолен). Боже мій, ти такою чепурною виглядаєш!

Ґвендолен. Я завжди такою виглядаю. Чи не правда, містере Ворзінґ?

Джек. Ви справжня довершеність, міс Ферфакс.

Ґвендолен. Ой ні, сподіваюсь, що ні! Бо тоді у мене не було б змоги вдосконалюватись, а я ж багато в чому ще недосконала.

Ґвендолен і Джек сідають поряд у кутку.

Леді Брекнел. Ти вже вибач, Елджерноне, що ми трохи припізнились, – але я мусила відвідати дорогу леді Гарбері. Я ж не бувала у неї ні разу, відколи помер її бідний чоловік. А щоб жінка могла так змінитись – я ще зроду не бачила. Вона має такий вигляд, наче років на двадцять помолодшала. Ну, а тепер я випила б чашку чаю і покуштувала твого смачненького бутерброда з огірком, що ти обіцяв.

Елджернон. Звісно, тітонько. (Підходить до чайного столика.)

Леді Брекнел. А ти не сядеш біля мене, Ґвендолен?

Ґвендолен. Дякую, мамо, мені й тут дуже добре.

Елджернон (побачивши порожню таріль, проймається жалем). Сили небесні! Лейне! Де поділися бутерброди з огірком? Я ж спеціально замовляв їх!

Лейн (незворушним тоном). Сьогодні на ринку не було огірків, сер. Я двічі по них ходив.

Елджернон. Не було огірків?

Лейн. Ні, сер. Навіть за готівку.

Елджернон. Ну що ж, Лейне, дякую вам.

Лейн. Дякую і вам, сер. (Виходить.)