Розділ «Як важливо бути поважним»

Леді Брекнел. Але у наш час це ледве чи може правити за гарантію пристойності. А який номер на Белґрейв-сквері?

Джек. Сто сорок дев’ять.

Леді Брекнел (хитаючи головою). Нефешенебельний бік. Я так і знала, що без вад не обійдеться. Однак це легко можна змінити.

Джек. Що змінити – фешенебельність чи бік?

Леді Брекнел (суворим тоном). Якщо треба – то те, і те. А які ваші політичні погляди?

Джек. Боюся, що в мене їх нема ніяких. Я ліберальний юніоніст.[199]

Леді Брекнел. Ну, ці проходять як торі. Їх запрошують на обіди. Чи радше на вечері. Ви, певна річ, не маєте симпатій до радикальної партії?

Джек. Ні, мене не ваблять баляндраси, до яких причетні різни класи. Здається, я вас правильно зрозумів, леді Брекнел?

Леді Брекнел. Саме це й було у мене на думці… Гм… А батьки ваші живі?

Джек. Ні, я втратив і батька, і матір.

Леді Брекнел. Обидвох?… Втратити одного з батьків – це ще можна вважати нещастям, але втратити обидвох – це вже наче недбалість. Ким був ваш батько? Очевидно, він був чоловік заможний. Чи походив він, як висловлюються радикальні газети, із розпанілих торгашів, а чи з аристократів?

Джек. Боюся, що я цього не знаю. Бачте, леді Брекнел, я сказав, що втратив батьків. Ближче до правди було б сказати, що це батьки мене втратили… Я таки достеменно не знаю свого походження… Я, власне, знайда.

Леді Брекнел. Знайда?!

Джек. Мене знайшов покійний містер Томас Кард’ю, дуже зичливий і щедрий добродій старшого віку – він дав мені прізвище Ворзінґ просто тому, що у нього в кишені був тоді квиток першого класу до Ворзінґа.[200] Ворзінґ, як ви знаєте, таке містечко в Сассексі. Морський курорт.

Леді Брекнел. А де саме знайшов вас цей зичливий добродій з квитком першого класу до морського курорту?

Джек (поважним тоном). У валізці.

Леді Брекнел. У валізці?

Джек (дуже поважним тоном). Так, леді Брекнел. Мене було знайдено у валізці – вона досить величенька і шкіряна, з ручками – зрештою, цілком звичайнісінька валізка.

Леді Брекнел. І в якому саме місці містер Джеймс, чи то пак Томас Кард’ю, натрапив на цю звичайнісіньку валізку?

Джек. У камері схову на вокзалі Вікторія. Йому помилково видали цю валізку замість його власної.