— Я не певна на всі сто відсотків, любонько. Спробуй сама.
— Йо? — поглянула на неї Норрі.
І Пайпер, сама не відаючи, на добре чи на зле робить, кивнула їй: «Так».
— Якщо я… ну, дивно поводитимуся, чи там щось таке, ви мене відтягнете?
— Так. Але не треба, якщо не хочеш. Не сприймай це як виклик.
Але для Норрі це був саме виклик. А ще їй було цікаво. Вона опустилась на коліна серед високої трави і міцно вхопилася з обох боків за коробочку. Її вмент пройняло. Голова Норрі відкинулась назад так різко, що аж Пайпер почула, як з кістяним тріском хруснули шийні хребці дівчинки. Вона хотіла було її вхопити, але тут же опустила руки, побачивши, що Норрі розслабилась. Підборіддям вона вперлася собі в груди, а очі, котрі заплющились, коли її пронизало шоком, знову розплющилися. Затуманені, нетутешні.
— Навіщо ви це робите? — промовила вона. — Навіщо?
По руках у Пайпер побігли мурашки.
— Скажіть мені! — з ока в Норрі викотилася сльозинка, впала на коробочку, зашипіла і випарувалась. — Скажіть!
Потягнулася тиша. Вона здалася дуже довгою. А потім дівчинка відірвалася і похилилася назад, поки не вперлася сідницями собі в п'ятки.
— Діти.
— Точно?
— Точно. Скільки їх там — сказати не можу. Там усе змінюється. На них шкіряні шоломи. Вони лихословлять. На них спеціальні окуляри і вони крізь них дивляться в свою коробочку. Тільки їхня схожа на телевізор. Вони бачать повсюди, по всьому місту.
— Як ти це взнала?
Норрі безпорадно похитала головою.
— Сама не знаю, тільки знаю, що це правда. Вони погані діти, з лихослівними, брудними балачками. Я ні за що більше не доторкнуся до цієї штуки. Мене немов у грязюці викачали, — почала вона плакати.
Пайпер обняла дівчинку.
— Коли ти питала їх, навіщо вони це роблять, вони тобі щось відповіли?
— Нічого.
— А вони тебе чули, як ти гадаєш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Під куполом » автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МУРАШКИ“ на сторінці 31. Приємного читання.