Розділ «ПОВСЮДИ КРОВ»

— Хлопці, вони з Лоіс зараз снідають на небесах, — він зробив паузу, а тоді вибухнув сміхом; не вельми політично, але незмога було стриматись. — У їдальні для прислуги, я не маю щодо цього сумнівів.

— Коли Бові вже туди приїхали, вони отримали ще дзвінок, — далі повідомляв Картер. — З ферми Дінсмора. Там теж самогубство.

— Хто? — спитав Рендолф. — Арлен?

— Ні. Його жінка. Шеллі.

Тут уже насправді стало трохи соромно.

— Давайте схилимо наші голови на хвилину, — промовив Великий Джим і простягнув уперед руки. За одну його руку взявся Картер, за другу Ширлз; підключилися Рендолф із Дейтоном.

— Обоже прошублагословибіднідуші, зарадиісусаамінь, — проторохтів Великий Джим і підняв голову. — Пітере, невеличка справа для тебе.

Пітер видобув записничок. Картерів нотатник уже лежав поряд із його тарілкою.

Хлопець усе більше й більше подобався Великому Джиму.

— Я знайшов пропалий пропан, — оголосив Великий Джим. — Він на РНГХ.

— Господи Ісусе! — вигукнув Рендолф. — Треба послати туди кілька вантажівок і привезти його до міста!

— Так, але не сьогодні, — сказав Великий Джим. — Завтра, коли всі зустрічатимуться зі своїми родичами. Я вже почав над цим працювати. Знову поїдуть Бові й Роджер, але нам також потрібно кілька офіцерів. Отже, ти, Фреде, і ти, Меле. Плюс, я гадаю, ще чоловік п'ять. Але без тебе, Картере, ти мені потрібен поряд.

— Навіщо потрібні копи, щоби забрати скількись там балонів із газом? — здивувався Рендолф.

— Ну, — почав Великий Джим, умочуючи шматочок смаженого хліба в яєчний жовток, — ця справа сягає нашого приятеля Дейла Барбари і його планів щодо дестабілізації міста. Там перебуває пара озброєних людей, котрі, схоже на те, охороняють якусь лабораторію з виробництва наркотиків. Я гадаю, Барбара започаткував її там задовго до того, як він з'явився тут особисто; все було дуже хитро сплановано. Один із тамтешніх охоронців — це Філ Буші.

— Той лузер, — пхекнув Рендолф.

— А другий, як мені не сумно це казати, Енді Сендерс.

Рендолф якраз наколював смажену картоплю. Загриміла виделка, випавши йому з пальців.

— Енді!?

— Отака печальна правда. Це Барбара затягнув його в той бізнес — я маю достовірні дані, але не питайте мене звідки, моє джерело потребує анонімності. — Великий Джим зітхнув, а вже тоді запхав просякнутий жовтком шматок смаженого хліба собі до пельки. Святий Боже, як же хороше він почувається цього ранку! — Я здогадуюсь, що Енді дуже потрібні були гроші. Я так розумію, що банк був уже за крок від того, щоб забрати в нього аптеку. Він ніколи не мав достатньо розуму для бізнесу.

— Та й для керування містом, — додав Фредді Дентон.