Розділ «У ЛЬОХУ»

— Френку, стули пельку! — крикнула Лінда.

Расті подивився на Френка Делессепса, хлопця, котрого він лікував від вітрянки і кору, виводив у нього вошей, яких той назбирав собі повну голову в літньому таборі, лікував йому зламаний під час перебігання на другу базу зап'ясток, а одного разу в нього, ще дванадцятирічного, був доволі тяжкий випадок ураження отруйним плющем. Дуже мало знаходив він спільного між тим хлопчиком і дим парубком.

— Ну, а якщо мене замкнуть? Що тоді, Френкі? Що буде, якщо в твоєї матері знову трапиться напад гострого холециститу, як минулого року? Я лікуватиму її в тюрмі в дозволений для побачень час?

Френк ступив уперед, піднявши руку, щоби його чи то ляснути, чи стукнути. Джуніор її перехопив.

— Він своє отримає, не переймайся. Кожний, хто на стороні Барбари, своє отримає. На все свій час.

— Отже, різні сторони? — Расті говорив щиро здивованим голосом. — Про які це ви сторони тут розводитесь? Це вам не футбольний матч.

Джуніор посміхнувся так, ніби знав якусь таємницю.

Расті обернувся до Лінди:

— Це твої колеги таке говорять. Тобі це подобається?

Якусь мить вона не була в змозі підняти на нього очі. Потім, через силу, подивилася.

— Вони знавісніли, от і все, і я їх не звинувачую. Бо я теж ледь не здуріла. Чотири людини, Еріку, хіба ти не дочув? Він убив їх і майже напевне зґвалтував принаймні двох з тих жінок. Я допомагала діставати їх з катафалку в Бові. Я бачила плями.

Расті потрусив головою.

— Я весь день з ранку з ним поряд, я бачу, як він допомагає людям, а не мучить їх.

— Не сперечайся, — промовив Барбі. — Перестань, парубче, ти ж великий. Це не той…

Джуніор тицьнув його під ребра. Жорстко.

— Ти маєш право на мовчання, гівноїде.

— Він це зробив, — сказала Лінда. Вона потягнулася до Расті, побачила, що той не збирається взяти її руку, і безвільно її впустила. — Вони знайшли його армійські жетони в руці Ейнджі Маккейн.

Расті мовчав. Він тільки дивився, як Барбі поштовхами ведуть до машини шефа і замикають на задньому сидінні з так само скутими за спиною руками. Була лиш одна мить, коли очі Барбі впіймали погляд Расті. Барбі хитнув головою. Тільки раз, але різко й твердо.

А тоді його повезли.

У фойє застигла тиша. Джуніор і Френк поїхали з Рендолфом. Картер, Джекі й Фредді Дентон сідали до другої поліцейської машини.