Розділ «Частина друга»

– Зі скарбниці Ланнона Гікануса, Великого Лева Опета й царя чотирьох царств, – сказав Манатассі, й Гасан відразу спохмурнів.

– Я тебе не розумію.

– Тоді ти дурень, – сказав Манатассі, й Гасан густо почервонів під своєю брунатною шкірою. Відповідь швидко набігла йому на губи, але він відчув, як застережливі пальці брата здавили йому зап’ясток.

– Поясни мені, що ти маєш на увазі, – запитав Омар. – Ти маєш намір воювати з Опетом?

– Я знищу їх, знищу їхній народ, їхні міста і їхніх богів. Я не залишу від них ніякого сліду й жодної живої людини.

Велетенський негр затремтів, біла піна змочила його повні рожеві губи, й масні краплі поту заблищали на його спотворених рисах.

Омар делікатно всміхнувся.

– Ми чули про битву біля міста, яке називається Сет.

Манатассі заревів від лютого болю. Він стрибнув до шейха, витяг із-під плаща свою руку з залізними пазурами й простяг її до обличчя Омара. Омар відсахнувся і притулився до брата.

– Не глузуй із мене, малий коричневий чоловічку, не глузуй із мене, а то я вирву твою печінку.

Омар застогнав від жаху, й піт заструменів йому в бороду.

– Мир, – поквапно втрутився Гасан. – Мій брат хотів лише сказати, що розбити легіони Опета дуже нелегко.

Манатассі схопив ротом повітря, ще тремтячи від гніву. Він відвернувся, підійшов до краю острова й подивився у воду. Його плечі здіймалися, а груди важко всмоктували повітря, але потроху він заспокоївся й повернувся до своїх співрозмовників.

– Ви їх бачите?

Він показав рукою на своє військо, яке досі затуляло чорною хмарою пагорби.

– Хіба одна кількість буде достатньою? – запитав Гасан. – Ти кидаєш виклик могутньому ворогу.

– Я покажу вам, чого моє військо варте, – сказав Манатассі й підняв свою залізну лапу.

Один із його воєначальників прибіг від їхнього човна й упав перед ним навколішки.

Манатассі промовив кілька слів на венді й показав на річку. Воєначальник підхопився на ноги з виразом радості, яка освітила його чорне обличчя. Він віддав честь царю, підстрибуючи, побіг до берега, стрибнув на ніс човна й наказав човнярам негайно пливти до північного берега.

Шейхи дивилися зі спантеличеною цікавістю, як новий рух розпочався в густому скупченні воїнів на далекому березі. Вони рушили вперед двома щільними колонами, бредучи у воді, й Гасан здивовано вигукнув: