Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Лаккей задумався на кілька секунд.

— Це й справді неможливо зробити, — вимовив він нарешті. — Неможливо — без докладного плану будівлі.

— Д’Арвіт! — лайнувся командувач. — Ніколи не думав, що скажу це, але є, точніше, було одне створіння, здатне пролізти в лабораторії…

Холлі кивнула головою.

— Мульч Копач.

— Копач?

— Це гном. Професійний злочинець. Йому одному пощастило проникнути в «Лабораторії Кобой» і вийти звідти живим. На жаль, він загинув. Торік. До речі, сталося це тоді, коли він, підкопавшись під твій особняк, повертався назад тунелем.

— Я його пам’ятаю, — сказав Лаккей. — Мало не одірвав мені голови. Слизький типчик!

Корч тихо засміявся.

— Вісім разів ловив я старого Мульча. У тому числі й за незаконне проникнення в «Лабораторії Кобой». Наскільки я пам’ятаю, Мульч із небожем, щоб добути секретні плани лабораторій, підрядились як будівельники. І дістали контракт на будівельні роботи в лабораторіях. Тоді ж Мульч і зробив собі звідти запасний вихід. Мульч є Мульч. Він проникає у найзахищеніші приміщення на планеті, а тоді намагається загнати алхімічний чан одному моєму інформатору.

Артеміс різко випростався.

— Алхімічний чан? — перепитав він. — То ви володієте секретами алхімії?

— Не пускай слинки, юний багноїде. Є тільки експериментальні зразки. Так, Книга звіщає, що давні алхіміки уміли перетворювати свинець на золото, але цей секрет утрачено. Навіть Опал Кобой не зуміла розкрити їхню таємницю.

— А-а, — розчаровано протяг хлопець.

— Хочете вірте, хочете ні, але я знудьгувався за цим шалапутом. Хто-хто, а він умів утерти носа… — Корч задумано підняв погляд. — Хтозна, чи не дивиться він згори на нас…

— Якщо дозволите, пане командувачу, — винувато урвала начальство Холлі, — то я повідомлю вас, Що насправді Мульч Копач мешкає нині в Лос-Анджелесі.

Розділ 11

МУЛЬЧ, КОЛЕКЦІОНЕР «ОСКАРІВ»

Мульч Копач і справді перебував якраз у Лос-Анджелесі, а точніше, зовсім близенько біля апартаментів однієї акторки, лауреатки премії «Оскар». Звісно, акторка про це не знала (та й не мала нічого такого знати). Бо ж Мульчеві задуми були далеко не чисті. Хто вже вродився злодієм, той і на вічний спочинок піде злодієм.

І річ зовсім не в тому, що Мульчеві потрібні були гроші. Він-бо добряче розжився на тій справі з Артемісом Фаулом. Принаймні здобутого тоді золота йому цілком вистачило, щоб поселитися у пентхаусі в престижному районі Беверлі-Гіллс. Нове помешкання він облаштував на свій смак: установив розважальну систему «Піонер», зібрав величезну бібліотеку DVD-дисків, а в’яленою яловичиною забив усі холодильники. Чом би й не залягти на тривалий відпочинок — років, скажімо, на десять?