Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Розкажи це мені ще раз, Дрюку! Розкажи мені про наше майбутнє.

На мить по Дрюковому обличчю промайнула тінь роздратування. Але сьогодні був особливий день — ніщо не могло зіпсувати йому настрій надовго.

— Я переконав Раду, що всі ці заворушення організував О’Гир, який замкнувся у своєму оперативному кабінеті. Але потім ти чудесним чином заблокуєш кентаврові програми й повернеш поліції управління ДНК-гарматами, установленими на Поліційній площі. Ті нікчемні гобліни будуть розгромлені. Я стану героєм опору, а ти — моєю принцесою. На найближчі п’ятсот років усі оборонні замовлення належатимуть «Лабораторіям Кобой».

Жадібній до влади піксі перехопило подих.

— А потім?

— А потім, дорогенька, ми звільнимо Землю від набридливих багноїдів. Ось що чекає на нас у майбутньому.

Зненацька озвався Артемісів телефон. Цього навіть він не сподівався. Зубами стягши рукавичку з руки, хлопець вихопив свій мобільник із чохла на липучках.

— Текстове повідомлення, — сказав він, натискаючи команду «прочитати». — Але ж ніхто цього номера не знає — ніхто, крім Лаккея!

— Очевидно, хтось таки дізнався, — запевнила Холлі, згорнувши руки на грудях.

Артеміс вирішив проігнорувати ущипливий тон ельфині.

— Не інакше, як О’Гир. Він постійно прослуховував мої телефонні переговори протягом останніх кількох місяців. Тож він або скористався моїм комп’ютером, або знайшов спосіб поєднати наші платформи текстових повідомлень.

— Зрозуміло, — збрехали Лаккей і Корч.

Але на Холлі весь цей технічний жаргон не справив ніякогісінького враження.

— То що ж там повідомляють?

Артеміс постукав пальцем по екранчику.

— Почитай сама, — запропонував він.

Капітан Куць узяла в хлопця мобільний телефон і почала, прокручуючи повідомлення, читати вголос. Із кожним рядком її обличчя все більше видовжувалося…

«КМНДВЧ КОРЧ. ВНИЗУ БІДА — МСТО ЗХОПЛHE ГОБЛНМИ. ПЛЦЙНА ПЛОЩА ОТЧЕНА ДРЮК + ОПЛ КБОЙ ЗАВАРЛИ ЦЮ КАШУ. НІ ЗБРОЇ НІ ЗВЗКУ. ДНК-ГРМТИ КНТРЛЮЄ КБОЙ. Я ЗАМКНТ В ОПКБНТІ. РАДА ЗВНВАЧУЄ МНЕ. ЯК ЖИВІ, ПМЖІТЬ. ЯК НІ — НЕ ТДИ ПТРАПИВ.»

У Холліному горлі пересохло.

— Кепські справи, — прошепотіла ельфиня.