Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Гоблінські очі не мають білків, — відказав Корч. — Але хай там як, а ти краще заховай свою зброю в кобуру. Не треба трупів. Ми з капітаном Куць паралізуємо їх.

Лаккей сховав свого «Зіґ Зауера» в кобуру під пахвою. Все одно надто вже велика відстань. Зате було вельми цікаво поспостерігати, як Холлі й Корч поведуться в бойовій обстановці. Зрештою, Артеміс довірив їм своє життя. Та й він, Лаккей, також.

Тілоохоронець кинув погляд убік і побачив, що Холлі з командувачем щосили давлять на спускові гачки, відкидають бластер за бластером, знову натискають — і нічогісінько! Вся ельфійська зброя не стріляла. Бластери були мертві, мов миші у зміїному череві.

— Нічого не розумію, — пробурмотів Корч. — Я особисто перевірив усю цю зброю!

Звісно, перший розгадав причину того, що сталося, Артеміс. Він струснув сніг зі свого чуба.

— Це диверсія, — проголосив хлопець, відкидаючи набік свого бластера, який став непотрібним. — Іншого пояснення не може бути. Ось навіщо гоблінській тріаді раптом стали потрібні «свинорили». Якимось чином вони зуміли вивести з ладу всі інші ельфійські лазери.

Але командувач його не слухав, та й Лаккей не дуже дослухався. Наразі не час був говорити, навіть розумні речі, — треба було діяти. Вони ж бо тепер чудові мішені — темні постаті проти білого снігу, при арктичному місяці. Ця думка тут-таки й підтвердилася: кілька лазерних зарядів проплавили шипучі дірки в снігу просто перед їхніми ногами.

Холлі увімкнула оптичну систему свого шолома й навела лінзи на ворога.

— Здається, принаймні один з них озброєний «свинорилом», пане, — доповіла вона. — Або чимось подібним, із довгою цівкою.

— Треба знайти укриття, і якомога швидше!

Лаккей кивнув головою.

— Дивіться, — мовив він, показуючи рукою. — Бачите, дашок нависає он там, під гребенем?

Слуга схопив Артеміса за комір, підняв хлопця так легко, як ото дитина підіймає кошеня, й побіг по глибокому снігу до того дашка. Ельфи — за ним. Можливо, мільйон чи й більше років тому лід був ледь підтанув, і шар снігу трохи опустився, а тоді знову холод усе це заморозив. Таким чином утворилася складка, що якось проіснувала довгі віки, а тепер могла врятувати двом людям і двом ельфам життя.

Четверо пірнули під дашок і притислися до крижаної стіни. Крижаний дашок був досить товстий, щоб витримати вогонь із будь-якої звичайної зброї.

Затуливши Артеміса власним тілом, Лаккей ризикнув визирнути назовні.

— Задалеко. Я їх не роздивлюсь. А ти, Холлі?

Капітан Куць виткнула голову з-під крижаного дашка, й оптична система її шолома зашурхотіла, фокусуючись на нападниках.

— Ну, що вони там затівають?

Холлі вичекала мить, наводячи різкість.

— Дивно, — нарешті зронила вона. — Всі гобліни якраз стріляють, але…