Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Знаєте, пане, — заговорив він, знову глянувши у дзеркало, — це ж ми збираємося виступити проти самої російської мафії. Мені вже доводилося мати справу з цими людьми. Вони не ведуть жодних переговорів. Якщо ми беремось за цих головорізів, то може й пролитися кров. Можуть постраждати люди. І найімовірніше, цими людьми станемо ми.

Артеміс неуважливо кивнув головою, дивлячись на своє віддзеркалення в бічному склі. Терміново потрібен був план. Що-небудь зухвале й геніальне. Щось таке, до чого досі ніхто ще не вдавався. Втім, щодо цього Артеміс був спокійний. Інтелект іще ніколи його не підводив.

Горішній термінал, Тара, Ірландія

Горішній термінал Тари справляв грандіозне враження. Простір завбільшки з десять тисяч кубічних метрів ховався під чималим пагорбом, що поріс чагарником. Лежав той пагорб посеред угідь фермера МакҐрейні.

Протягом сторіч члени родини МакҐрейні свято шанували, оберігали межі чарівного пагорба, й протягом сторіч їм таланило, як нікому. Трапиться кому-небудь із них захворіти, так за ніч хвороба й щезне, мов і не було. З неймовірною регулярністю МакҐрейні знаходили в своїй землі казкові скарби, а коров’ячий сказ обминав їхні череди.

Здобувши нарешті свою візу, Холлі легко пройшла службу безпеки й прослизнула крізь голографічний камуфляж на земну поверхню. У штаб-квартирі їй пощастило розжитися на комплект крил «Кобой-подвой». У цій новинці була не тільки удосконалена сонячна батарея, замкнена на супутник, а ще й використано революційну технологію розташування крил. Їх тут було дві пари: одна призначалася для плавного польоту, а друга, меншого розміру, — для маневрування. Ельфині вже так давно кортіло випробувати «Кобой-подвой», але до поліції надійшло лише кілька комплектів таких крил, і О Тир украй неохоче видавав їх — адже то була не його розробка. Професійна заздрість. Та цього разу кентавра в лабораторії якраз не було, і Холлі цим скористалася — прихопила з полиці комплект «Кобою-подвою».

Вона легко відірвалася від землі й полетіла на висоті п’ятнадцяти метрів, вдихнувши на повні легені нефільтрованого земного повітря. Попри значну концентрацію забруднювачів, повітря смакувало солодше, ніж той його різновид, що, пройшовши через численні фільтри, наповнював глибинні тунелі. Кілька хвилин ельфиня тішилася вільним ширянням у небесах, а тоді вже зосередилася на виконанні свого завдання: викрасти Артеміса Фаула.

Але годі й думати про те, щоб викрасти його з дому, з Фаул-Менору. Коли б капітан Куць проникла в Артемісову оселю без його запрошення, вона тим самим потрапила б на вельми непевний юридичний ґрунт. Хоча сяке-таке формальне виправдання вона мала, бо, викравши її торік, хлопець тим самим начебто запросив ельфиню до себе. Але небагато знайшлося б адвокатів, котрі взялися б захищати її в суді, маючи такі хисткі аргументи. А з іншого боку, спробуй ще туди проникнути! Фаулівський маєток був справжньою фортецею, яку торік не зміг здобути цілий рій Швидкого реагування (чи то ЗПОПу — Загону Поліції Особливого Призначення). Хіба капітан Куць дужча за цілий підрозділ ЗПОПівців?

Ситуацію ускладнювало ще й те, що Артеміс мав усі підстави сподіватися гостей, особливо якщо Холліна теорія слушна й він справді торгує з Б’ва Кел. Ельфиню аж ніяк не тішила перспектива знову опинитися в пастці. Якось-то вона вже побула бранкою в Артеміса Фаула, з неї досить. Безперечно, та камера, де її тримали в полоні, повсякчас готова прийняти нових гостей.

Холлі увімкнула навігаційну комп’ютерну програму й вивела на шоломове забороло зображення Фаул-Менору. Поруч із тривимірною картинкою особняка відразу ж замиготів червоний індикатор. Отже, лепрекони позначили цей будинок «червоним прапорцем» — знаком небезпеки. Холлі аж застогнала з досади. Зараз її пригостять відеозасторогою, зробленою, певне, на той випадок, якщо десь у підземному світі знайдеться бодай один офіцер Корпусу, котрий не чув про Артеміса Фаула.

На екрані з’явилось гарненьке личко капрала Ділі Фронди. Ну звісно, кого ж іще могли вони вибрати на цю роль! Цяця-дівчинка Легіону, аякже! Дискримінація за статевою ознакою процвітала у штаб-квартирі поліції на Поліційній площі. Подейкували, нібито стрімкий кар’єрний злет отої Фронди пояснюється лише тим, що вона нащадок самого Фронда, першого короля ельфів.

— Ви обрали Фаул-Менор, родовий маєток злочинного сімейства Фаулів, — заговорив Фрондин образ, хляпаючи довжелезними віями. — На цьому будинку стоїть знак небезпеки. Несанкціоноване наближення до нього суворо заборонене! Забороняється навіть пролітати над цією територією. Пам’ятайте: Артеміс Фаул являє собою серйозну загрозу самому існуванню Чарівного Народу.

Поруч із Фрондою з’явилось обличчя Артеміса Фаула з посмішкою, яку легіонські комп’ютерники постаралися зробити якомога лиховіснішою.

— Фаулів поплічник, більш відомий під ім’ям Лаккей, скрізь супроводжує свого господаря. В жодному разі, за жодних обставин не слід навіть наближатися до нього! Як правило, він озброєний до зубів і надзвичайно небезпечний.

Поруч із першими двома зображеннями на екрані виникла й масивна голова Лаккея. «Озброєний до зубів і надзвичайно небезпечний» — це ще м’яко сказано. Лаккей — то єдина за всю історію людина, котра вийшла на герць із тролем і перемогла жахливу звірюку.

Холлі ввела координати в комп’ютер, яким були оснащені крила: хай вони самі понесуть її до цілі. Внизу швидко-швидко замиготіли поля, річки, ліси. Схоже було, що відколи вона побувала тут востаннє, багноїди спромоглися ще дужче занапастити довкілля. Чи не кожну латку землі обліпили десятки людських осель, чиї мешканці невгамовно довбалися в ґрунті, а береги річок густо обросли фабриками, які скидали свої отруйні відходи у воду.

Сонце нарешті сховалося за обрій, і Холлі підняла забороло. Все йшло чудово: час працював на неї, вона мала цілу ніч, аби виробити й здійснити який-небудь план викрадення Артеміса… І тут ельфиня відчула, як їй зараз бракує ущипливих зауважень кентавра. Хоч які вони були прикрі й докучливі, але ж нерідко виявлялося, що кентавр має слушність, не раз і не два О’Гирові спостереження рятували їй життя. Капітан Куць спробувала налагодити зв’язок із цим комп’ютерним генієм підземного світу, але через високу активність магми нічого не вийшло. Нульова чутність — лише перешкоди тріскотіли.

А тим часом удалині забовванів Фаул-Менор, що домінував над довколишнім ландшафтом. Холлі швидко перевірила будинок своїм термосканером: ану ж, які там є джерела теплового випромінювання? Нічого такого особливого, тільки дрібні гризуни й комахи. Павучки та мишки. Отже, нікого з господарів немає вдома. Чудово, краще бути не може. Ельфиня приземлилася на голову особливо бридкій кам’яній горгульї, вмостилася зручненько й приготувалася до довгого вичікування.

Фаул-Менор, Дублін, Ірландія

Першу будівлю замку Фаулів спорудив іще в п’ятнадцятому сторіччі лорд Г’ю Фаул. Вирослий на вершині пагорба Фаул-Менор височів над довколишньою рівниною. Місце його розташування було обрано не випадково. Цю мудрість: ніколи не дозволяй ворогам непомітно підкрастися до тебе — лорд Г’ю Фаул перейняв у норманських завойовників. Протягом сторіч замок як тільки не перебудовували, і вздовж, і впоперек, аж поки він перетворився на опасистий особняк, що розсівся, розплився на всі боки, але був такий самий неприступний, як і колись. Мур метрової товщини, оснащений найсучаснішою системою безпеки, оперізував цей родовий маєток.

З’їхавши з шосе, Лаккей відчинив ворота пультом дистанційного керування. Покрадьки глянув у дзеркало заднього огляду на задумане обличчя господаря. Іноді, як оце тепер, Лаккеєві здавалося, що Артеміс Фаул, попри те, що йому доводилося спілкуватись з безліччю людей, — найсамотніший хлопчик у світі.

— Чом би нам не прихопити з собою пару отих ельфійських бластерів? — запропонував Лаккей, уриваючи Артемісову задуму.