Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Наче ти й сам не знаєш!

Артеміс на мить замислився.

— Цікаво! Здогадуюся: щось скоїлось. І за це «щось», безперечно, вважають відповідальним мене. Отже… — Він ледь повів бровою, що мовою емоцій Артеміса Фаула означало найбільший подив. — Отже, хтось із людей веде торгівлю з Чарівним Народом.

— Разюче! — похвалила Холлі. — Точніше, було б разюче, коли б ми не знали, що за цим стоїш ти. Тож викладай усю правду-матку. Віднікуватись нема сенсу: якщо ти не скажеш правди, ми добудемо її з файлів твого комп’ютера. Я певна, там знайдеться вся потрібна нам інформація.

Артеміс закрив ноутбук.

— Я розумію, капітане, що ми з вами не плекаємо ніжних почуттів одне до одного, але зараз я не маю на ці справи ні хвилини часу. Чи не могло б це почекати кілька днів? Бо мені вкрай необхідно залагодити деякі особисті справи.

— Не могло б, Фауле. Дехто під землею хоче поговорити з тобою негайно.

Артеміс здвигнув плечима.

— Що ж, мабуть, після того, що я наробив, я не можу розраховувати на вашу поблажливість.

— Саме так. Ніяк не можеш.

— Ну то гаразд, — зітхнув Артеміс. — Отже, я не маю вибору.

Холлі посміхнулася.

— Саме так, Фауле. Вибору ти не маєш.

— Тоді що ж, рушаймо? — з удаваною покірливістю мовив Артеміс.

А в голові його тим часом аж палахкотіли, зароджуючись, ідеї. Співпраця з Чарівним Народом? А що, непогана думка. Ми допоможемо їм, а вони — нам? Їхні можливості ще й як стали б у знадобі…

— Рушаймо! — Холлі обернулася до Лаккея. — Їдь на південь. Але манівцями!

— Наскільки я розумію, ми прямуємо до Тари? Цікаво буде поглянути. Я частенько роздумував, де ж саме вхід до шахти Е1.

— То й роздумуй на здоров’ячко, багноїденятко, — промурмотіла собі під ніс ельфиня. — А тепер засни. Я вже стомилася від твоїх блискучих здогадів…

Розділ 4

ФАУЛ ГРАЄ У ВІДКРИТУ ГРУ