Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— А ви здогадуєтесь, який буде їхній наступний крок?

— Авжеж. Далі нам надішлють вимогу заплатити викуп. Цей лист був потрібен лиш для того, щоб привернути мою увагу. Доведеться перевести в готівку частину золота, отриманого від Чарівного Народу. Негайно законтактуй із Цюрихом, дай Ларсові всі необхідні інструкції.

Лаккей вправно перевів машину на швидкісну смугу.

— Пане Артемісе, знаєте, я маю певний досвід у подібних справах…

Артеміс не став уривати свого слугу. Лаккеєве життя до того, як народився його підопічний, було, м’яко кажучи, вельми розмаїте.

— Викрадачі людей завжди дотримуються певної схеми. Спочатку вони усувають усіх свідків свого злочину. Потім вони, зазвичай, намагаються усунути один одного, аби ні з ким не ділити викупу.

— І що ти цим хочеш сказати?

— Хочу те сказати, що виплачений викуп аж ніяк не гарантує вашому батькові безпеки. Якщо той чоловік і справді ваш батько. Існує велика ймовірність того, що викрадачі одержать ваші гроші, а тоді всіх нас переб’ють.

Артеміс замислено дивився на екран ноутбука.

— Ти, як завжди, маєш слушність. Доведеться мені розробити відповідний план дій.

Лаккей зробив судомний ковток. Він добре пам’ятав останній господарів план. Тоді вони самі ледь не загинули, а могли ще й втягнути планету в міжвидову війну. Нелегко було злякати таку людину, як Лаккей, але цієї хвилини, вгледівши блиск в очах Артеміса Фаула, слуга відчув, як йому спину мов морозом обсипало.

Капітан Холлі Куць, не довго думавши, вирішила попрацювати у дві зміни. Курс її лягав просто на поверхню. Тільки й затрималася, щоб ковтнути енергетичного коктейлю в дієт-барі, а тоді вскочила до першого ж «човника», який прямував до термінала Тари.

Але тамтешні чиновники чомусь не поспішилися її пропустити. Начальникові безпеки зовсім не сподобалося те, що капітан Куць не тільки зупинила весь рух, «наклавши лапу» на першу капсулу, що мала летіти шахтою Е1 на поверхню, а ще й захотіла реквізувати собі цілий шатл для зворотної мандрівки.

— То перевірте ще раз усю вашу систему! — процідила Холлі крізь зціплені зуби. — Я певна, що штаб-квартира поліції вже надіслала вам цей дозвіл.

Войовниче налаштований гном глипнув на екран свого портативного комп’ютера.

— Ні, пані. Нічого такого я не отримав.

— Послухайте-но, пане…

— Я — комендант Терил.

— Так-от, коменданте Териле, я виконую надважливе завдання. Це пов’язано з національною безпекою. Мені потрібно, щоб кілька годин зала прибуття була абсолютно порожня.

Терил театрально зобразив, що от-от зомліє.