Під час торішньої облоги маєтку Лаккей сам-один роззброїв цілий рій Швидкого реагування (ЗПОПу).
Артеміс кивнув головою.
— Добра думка. Тільки повиймай атомні батареї й кинь у торбу до бластерів трохи старих ігор та книжок. Якщо попадемось, то удаватимем, ніби то прості цяцьки.
— Авжеж, пане. Чудова ідея.
«Бентлі-ред-лейбл» захрумтів гравієм на під’їзній доріжці — й увімкнув своєю появою охоронне освітлення. Світло горіло і в кількох вікнах особняка. Спеціальні таймери вмикали лампи то в одній, то в іншій кімнаті, аби склалося враження, начебто завжди хтось є вдома.
Лаккей розщебнув свій ремінь безпеки й зграбно висів з машини.
— Вам узяти чогось такого особливого, пане Артемісе?
Хлопець кивнув головою.
— Захопи трохи кав’яру в кухні. Ти не уявляєш, якою гидотою годують нас у школі. Й це за десять тисяч, які ми виплачуємо щосеместра.
Лаккей не стримав усмішки. Хлопчик просить кав’яру, себто ікри, а не цукерок чи морозива. Як можна до цього звикнути?
Однак на півдорозі до нещодавно перебудованого ґанку посмішка щезла з його вуст. Серце тріпнулося. Він добре знав це відчуття. Мати зазвичай говорила в таких випадках: це хтось переступив через твою майбутню могилу… Шосте чуття. Вроджений інстинкт. Десь поруч зачаїлася небезпека. Невидима, але близька.
Холлі помітила: десь за милю від неї фари розтяли світляним мечем нічне небо. Але самої машини ще довго не було видно. Та навіть коли показалось авто, годі було розгледіти, хто там сидить у салоні: затемнене лобове скло було майже чорне. І все ж коли ельфиня загледіла Артемісову машину, серце її забилося дужче.
«Бентлі» замелькав, петляючи по під’їзній доріжці поміж рядів верб і каштанів. Холлі інстинктивно пригнулася, хоча вона була цілковито захищена від людських очей екраном. Але яка могла бути певність, коли маєш справу зі слугою Артеміса Фаула? Торік Артеміс був розібрав її ельфійський шолом і сконструював із заборона окуляри, які дали змогу Лаккеєві виявити й нейтралізувати цілий рій Швидкого реагування (ЗПОПу). Навряд чи тепер Лаккей мав на своїй голові той пристрій, що дозволяє бачити крізь захисні екрани Чарівного Народу, але, як переконалися на своєму гіркому досвіді Клопіт Келп та його бійці, не варто недооцінювати Артеміса Фаула і його тілоохоронця.
Холлі посунула перемикач свого «Нейтрино», встановивши потужність бластера трохи вище середньої. Тепер супротивник буде не просто оглушений, а напевне нейтралізований (чи то «нейтринізований»). Звісно, кілька Лаккеєвих мозкових клітин підсмажаться, але безсоння її не мучитиме з такої дріб’язкової причини.
Авто звернуло до будинку, смаковито захрумтівши гравієм. Ось воно зупинилось, і з нього висів Лаккей. Холлі скреготнула кутніми зубами. Якось — було таке діло — вона врятувала цьому багноїдові життя, зцілила після його фатальної сутички з тролем. Чи зробила б вона таке ще раз? Ельфиня не була певна.
Затамувавши подих, капітан Корпусу Особливих Напрямів Холлі Куць перемкнула крила на режим плавного спуску, безшелесно ковзнула вниз повз вікна будинку й націлила свою зброю на Лаккеєві груди. Влучити в таку широченну ціль зумів би навіть засліплений сонцем гном.
Чоловік аж ніяк не міг виявити її присутність. У жодному разі. Тоді що ж змусило його зупинитись? Бо він таки зупинився й понюхав повітря. Цей багноїд — як пес! Ні, не як пес, а як вовк. Великий вовцюган із великим «піф-паф-ой-ой-ой».
Холлі сфотографувала пістолет установленою в шоломі відеокамерою і послала запит до комп’ютерної бази даних. За мить у куточку заборола з’явилося тривимірне обертове зображення пістолета. Картинка була настільки чітка, що можна було розрізнити найдрібніші деталі.
— «Зіґ Зауер», — почула вона О’Гирів коментар. — Калібр — дев’ять міліметрів. Тринадцять набоїв в обоймі. Чималі кулі. Одна така запростяка відірве тобі довбешку так, що ніякі чари не пришиють назад. При влученні в інші частини тіла все може обійтися, якщо, ти, звісно, не забув (не забула) одягти обов’язковий для вилазок на поверхню мікроволоконний комбінезон, нещодавно запатентований мною. Але ж ти справжній ЗПОПівець (справжня ЗПОПівка), то й навіщо тобі якийсь там нікчемний комбі?
Холлі насупилась. Найдужче О’Гир дратував саме тоді, коли мав слушність. Вона й справді вскочила у перший-ліпший шатл, навіть не подумавши перевдягтися у комбінезон для наземних мандрівок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місія в Арктику» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику“ на сторінці 27. Приємного читання.