— Від того, як ми будемо діставатися туди — легально чи нелегально.
— А як буде швидше?
Лаккей засміявся. Такі запитання ставляться не часто.
— Зазвичай нелегальні способи швидші. Але все одно дорога забере багато часу. Бо літаком летіти нам ніяк не можна, це напевне. Мафія розставить своїх бійців на кожній злітно-посадковій смузі.
— А ми певні, що маємо справу з мафією?
Лаккей зиркнув у дзеркало заднього огляду.
— Боюсь, що так. Усяке викрадення людей контролює мафія. Навіть якщо простому злочинцеві поталанило захопити вашого батька, мафія все одно раніше чи пізніше про це довідається й візьме справу в свої руки.
— Я так і думав, — кивнув головою Артеміс. — Отже, нам доведеться вирушати до Росії морем, а на це піде щонайменше тиждень. І до того ж нам у дорозі потрібне буде якесь прикриття, аби мафія нас не вирахувала. Як у нас справи з документами?
— Жодних проблем. Мабуть, краще буде, якщо нас вважатимуть за росіян. Так виникне менше підозр. Я вже маю паспорти й візи.
— Атлічна. І ким ми будемо цього разу?
— А чим погані все ті самі Степан Башкир та його дядечко Костянтин?
— Чудово. Геніальний шахіст і його наставник.
Вони вже кілька разів використовували це прикриття — під час попередніх пошукових експедицій до Росії. Щоправда, одного разу сталося так, що митник на контрольно-пропускному пункті сам виявився шаховим гросмейстером і засумнівався в їхній історії. Однак Артеміс дуже швидко — за шість переможних ходів — розвіяв його сумніви. До речі, тактика, яку застосував Артеміс у тій партії, дістала назву Башкирового маневру.
— А як швидко ми можемо виїхати?
— Практично негайно. Пані Фаул із Джульєттою зараз у Ніцці, так що ми маємо вісім днів. А до школи можна надіслати листа з яким-небудь переконливим виправданням.
— Мені навіть здається, що «Святий Бартлбі» сам радий буде здихатися мене на певний час, — посміхнувся Артеміс:
— Із маєтку ми могли б відразу вирушити до аеропорту. Літак уже на нас чекатиме. Долетимо хоча б до Скандинавії, а там спробуємо пересісти на якусь посудину. Ми могли б просто зараз майнути до аеропорту, але мені треба прихопити дещо вдома.
Артеміс чудово знав, що саме хотів прихопити його тілоохоронець. Те «дещо» стріляло й вибухало.
— Гаразд. Що швидше, то краще. Ми повинні виявити викрадачів раніше, ніж вони здогадаються, що ми їх шукаємо. Дорогою час від часу перевірятимемо електронну пошту: раптом нам іще підкинуть яке послання.
Лаккей звернув на дорогу, що вела до Фаул-Менору.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місія в Арктику» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику“ на сторінці 25. Приємного читання.