Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Але ж ви двоє мусили чимсь заповнити ці колони, — урвав гнома командувач. — Кобой мала б усе просканувати.

Мульч провинно кивнув головою.

— Ну, ми на пару днів підвели до однієї з колон каналізаційну трубу, то сонографи й не зафіксували жодних порушень.

Ельфині аж дух перехопило.

— Каналізаційну трубу? То ти хочеш сказати, що ту твою колону забито…

— О ні! Вже ні. Це ж було сто років тому. Все давно обернулося на глину. До речі, на дуже добру глину.

На Корчевім обличчі можна було закип’ятити великий казан води.

— І ти нам пропонуєш пробиватися нагору крізь двадцятиметровий стовп… перегною?

Гном здвигнув плечима.

— А мені що до того? Лишайтесь тут хоч довіку. Я ж полізу тією трубою нагору.

Такий несподіваний поворот справи не сподобався й Артемісові. Перегони, стрибки на потяг і з потяга, рани, кров — ну це ще так собі. Але сходження по каналізаційній трубі?

— Оце такий твій план? — насилу видавив хлопець.

— У чім річ, юний багноїде? — осміхнувся Мульч. — Боїшся ручки закаляти?

Артеміс знав, що це тільки мовний зворот, однак Мульч влучив у «яблучко».

Хлопець подивився на свої тонкі пальці. Ще вчора вранці то були пальці піаніста: доглянута шкіра, охайно обрізані нігті. А сьогодні можна було подумати, ніби ці руки належать якомусь будівельникові.

Холлі поплескала Артеміса по плечу.

— Та вже дарма, — втішила ельфиня. — Нічого ж іншого нам не лишається. Що швидше ми порятуємо Нижні Рівні, то швидше вирушимо визволяти твого батька.

Артемісове обличчя змінилось, але якось незбагненно — його риси мовби не знали, у який вираз їм скластися. Ельфиня задумалась: а що ж такого вона сказала? Для неї ці її слова були просто спробою підтримати товариша з команди — кожен боєць вимовляє щось подібне по сто разів на день. Але схоже було на те, що Артеміс не звик бути членом команди, рівним серед рівних.

— Ти тільки не думай, що я раптом запалала дружніми до тебе почуттями, — застерегла капітан Куць. — Просто якщо вже я даю слово, то виконую його.

Артеміс вирішив не відповідати. Не хотілося ще разок дістати кулаком у ніс.